Хай.

Коротка відповідь — ні.

Довга відповідь — абсолютно ні, і ось чому.

Різдво дивним чином перетворюється на сезонний тиск.

Світ ніби домовляється:

— тепер усі мають бути добрими

— історії — теплими

— фінали — світлими

— а автори — трохи янголами з клавіатурою

І якщо ти раптом пишеш не про затишок, а про втрати, біль, складний вибір або темні кути душі — виникає відчуття, ніби ти псуєш свято.

Але правда ось у чому.

Різдво — не для всіх світле

Для когось це радість.

Для когось — порожній стілець.

Для когось — тиша, яка голосніша за будь-які колядки.

І коли автор пише чесно — він не зобов’язаний перекладати життя в пастельні тони тільки тому, що в календарі 25 грудня.

«Світле» ≠ «правдиве»

Світло без тіні — це декорація.

А хороші історії — не декорації, вони дихають.

Іноді найчесніший різдвяний текст — це не історія про диво, а історія про те, як диво не сталося — і з цим довелося жити.

Темні тексти на Різдво — теж потрібні

Бо вони:

— дають відчуття, що ти не один; 

— не знецінюють біль фразою «зате ж свято»;

— дозволяють читачеві видихнути й сказати: зі мною все нормально.

І, парадоксально, саме такі тексти часто дають більше світла, ніж «обов’язковий хепі-енд».

Автор нічого не винен календарю

Автор не сервіс із доставкою настрою.

Не різдвяна гірлянда.

І не зобов’язаний відповідати очікуванням, які не сам створив.

Ти маєш право писати:

— темно;

— гірко;

— чесно;

— складно;

— без надії або з нею — але справжньою, не декоративною.

Можливо, саме це і є різдвяне

Бо Різдво — не тільки про світло.

Воно про вибір світла, навіть коли навколо темно.

А вибір можливий лише тоді, коли темрява названа своїм ім’ям.

Тож ні.

Автор не зобов’язаний писати «світле» на Різдво.

Але якщо він пише чесно — це вже більше, ніж достатньо.

Що думаєте?

З прийдешніми святами та Різдвом!