"Резервуари". Рецензія

Оповідання Яніни Фенікс, «Резервуари», https://booknet.ua/book/rezervuari-b439996 має лише 51 сторінку, проте наповнене актуальними сенсами на роман. Основну ідею можна сформувати тезою – визнання провини і каяття врятує світ. Ідея грандіозна і цікава, подається в оригінальній обгортці, проте за наявності багатьох інших акцентів, не виглядає так яскраво, як могла б виглядати.

Дійсно, ми не завжди цінуємо те, що маємо,  і найбільшим ворогом людства є воно саме. Недарма Адама і Єву депортували з Єдемського саду від гріха подалі, коли вони отримали знання, до яких були не готові.

Так сталося і з черговим вірусом – хтось дуже розумний вирішив, що якщо люди не будуть емоціонувати, то не буде конфліктів і припиняться війни. Конфліктів не стало, але разом з ними зник сенс людського життя.

П’ятеро, потім шестеро героїв збирають емоції у резервуари, мандруючи в минуле в найбільш емоційні історичні моменти в надії відновити здатність людей проявляти емоції.

1. Чи розуміють ті мандрівники, що їм буде потрібна більше 200 резервуарів?

Наводжу вкорочений перелік (до речі, люб’язно представлений ШІ на моє прохання): радість, щастя, задоволення, насолода, захоплення, захват, піднесення, ейфорія, любов, прихильність, ніжність, вдячність, гордість, впевненість, умиротворення, надія, оптимізм, смуток, печаль, туга, журба, меланхолія, пригніченість, розчарування, безнадія, відчай, самотність, ностальгія, жаль, співчуття, співпереживання, страх, переляк, жах, паніка, тривога, занепокоєння, настороженість, побоювання, невпевненість, гнів, злість, лють, роздратування, обурення, ворожість, досада, відраза, огида, здивування, ошелешеність, замішання, сором, сором’язливість, провина, каяття, ніяковість, заздрість, ревнощі, презирство, зневага. 

Деякі з людських емоцій мандрівники зібрали, але не всі. Відчай, розчарування, гнів, лють, відраза, заздрість, презирство мають рівні права з надією, гордістю і любов’ю.

До чого це я веду? Забарвлення і відтінки людських емоцій більш різноманітні, ніж представлено в оповіданні. Серед них є такі, заради яких вірус створювали. Герої не задаються метою відбирати певні емоції, але так стається, що їм попадаються тільки найблагородніші з них. Це показує поверхневе занурення в проблему, яка насправді набагато глибша і неоднозначна.

2. Спочатку зник смак яблука, потім запах дощу, потім емоції. Герої задалися проблемою повернути емоції, а запахи і смаки?

3. Десять відсотків людства – це не менше півмільярда. Всі втекли замість того, щоб рятувати світ і не дати системі підпорядкувати все собі. Сумнівно, що у них все було в порядку з емоціями: а як же любов, співчуття, відданість? Тільки тоді, коли шестеро з половини того мільярда самі відчули провину, справа зрушилася з місця. А уявіть, якщо б півмільярда відчули провину за те, що кинули хворих напризволяще? То не треба було і картинної галереї. Я в на місці героїв спочатку відвідала б тих втікачів з пілюлею коричневого кольору).

4. В оповіданні є ілюстрації із зображенням героїв, але картинкою описання елементів зовнішності Хлої, Теї, Боба, Клода, Маркуса не замінити.

Із позитивного можна відмітити використання прийому вплетення емоційно забарвлених історичних фактів – герої мандрують у часі й самі навчаються проявляти і відчувати емоції. Це робить оповідання цікавим і оригінальним.

Рецензія написана в рамках марафону https://booknet.ua/blogs/post/363457