Текст під візуал чи візуал під текст?

Сьогодні зрозуміла, що візуалізація розбурхує мою уяву ЩЕ більше, ЩЕ масштабніше)

Звісно, втілити всі ідеї з голови через ШІ неможливо (або можливо, але треба час і витягати з кишені далеко не одну копійчину ¯\_(ツ)_/¯). Та тепер я вже не здатна відмовитись від “катування” ШІ‑візуалізаторів. Ну... поки є безкоштовні фіґлі-міґлі :D

Коли ідея оживає, історія починає вимагати продовження!)

Кам’яні, важкі жаровні навколо падають із гуркотом, одна за одною розбиваючись з усіх боків водночас. Вогонь вислизає з них і миттєво замикає нас біля вівтаря, відштовхнувши зайвих спостерігачів кільцевою пасткою.

Коли Реймард відкриває очі, в них уже немає його самого.

Моє серце здригається, коли я зустрічаюся поглядом із його драконом — тим, що зараз дивиться на мене, наче смакує здобич. Посмішка на його вустах хижацька, а вільна рука охоплює моє тіло з жадобою, стискаючи до болю.

Мене скувало приголомшення... А коли за його спиною розгортаються велетенські крила з полум’я, я зажмурюю очі, чекаючи власної смерті.

Полум'я Кхардару