Різдво, якого в мене не було

Є свята, які смакують дитинством.
Вони асоціюються з яскравими спогадами, зберігаються у скрині пам’яті й оживають, щойно з’являється щось знайоме: смак страви, аромат, музика, відчуття тепла й затишку.

Так от — Різдво не було таким святом для мене.

Я з нерелігійної родини. Традиції поколінь були перервані й стерті. У дитинстві я не дуже розуміла, що це за свято, яке настає через тиждень після Нового року. Різниця між ними для мене зводилася до дрібниць: я рахувала страви на столі (не пісні, а цілком звичні, майже новорічні — просто їх обов’язково мало бути дванадцять) і клала часник у кути столу.

Трохи щось змінилося, коли я вперше сама зварила кутю.

А тепер — на четвертий рік війни — вже кілька років поспіль ми з родиною святкуємо за новоюліанським календарем. І Святвечір проживається інакше.

Я досі не релігійна. Тому сьогодні не скажу «Христос ся рождає», як герої мого роману. Я досі не вивчила колядок, окрім «Щедрика», і соромлюся співати їх перед вечерею — не вводжу й не плекаю цю традицію. Принаймні поки що. Цього року все ще так.

Я більше не рахую страв. Хоча тепер на столі не буде салату з крабових паличок — зате будуть вареники. Я знову зварю кутю.

Але головне — атмосфера.
Це більше не про галас, бо свята мого дитинства були саме такими. Тепер це про єдність і родинний зв’язок. Про тихе співбуття. Про спробу втримати тепло — навіть у дуже непростий час.

І, мабуть, саме з цього внутрішнього запиту народився сьогоднішній розділ.
Він — про Святвечір. Про мою спробу доторкнутися до того, яким це свято могло б бути для мене змалку. Як би воно гармонійно вросло в моє життя, якби було не набутим і вибраним уже в дорослому віці, а природним, прожитим із дитинства.

Цей розділ — не лише про свято. Він про уявну пам’ять. Про те, якими ми могли б бути, якби мали інший історичний досвід. І, зрештою, про суть усього роману — про життя, яке могло скластися інакше.

Тож вітаю вас зі Святвечором і Різдвом.
Нехай у кожного буде своє тихе світло — навіть якщо шлях до нього ще триває.

А яке ваше ставлення до Різдва?
Які дитячі спогади зберігаєте ви?

P.S. Сьогодні вийшов позаплановий розділ — затишний, теплий, різдвяний. Заходьте почитати, щоб відчути цю атмосферу.

7 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Іра Сітковська
24.12.2025, 18:45:41

Але звісно головним був Новий рік, до того всього ще канікули й мульти по ТВ)

Айсі Дора
24.12.2025, 21:50:35

Іра Сітковська, Зараз так дивно. От як три роки, я рівно ставлюсь до Нового року, а до цього - ледь не головне свято. В дитинстві було саме так - новорічна ніч, канікули, а вже потім Різдво

avatar
Ромул Шерідан
24.12.2025, 17:25:53

Вітаю з Різдвом і новинкою ✨☃️❄️✨

Айсі Дора
24.12.2025, 21:48:00

Ромул Шерідан, Навзаєм ✨️

avatar
Іра Сітковська
24.12.2025, 18:29:37

Різдво було,але 7 січня

avatar
Крісті Ко
24.12.2025, 13:54:01

Немає теплих спогадів різдва. А візуал неймовірно гарний та святковий ❤️❤️❤️✨✨✨

Показати 2 відповіді
Крісті Ко
24.12.2025, 17:13:11

Айсі Дора, Взаємно ❤️❤️❤️✨

Дуже затишний блог! Зі святом Вас! ❤️

Айсі Дора
24.12.2025, 16:26:57

Morwenna Moon, Навзаєм ❤️

avatar
Дієз Алго
24.12.2025, 10:24:11

Перше враження про Різдво - у 8 класі. Ми тоді поїхали в село, в Карпати, до діда. Після Криму, де свято - це якщо 3 дні сніг, це були абсолютно нові враження. Засніжені гори, темний голий ліс з плямами зелених ялин. А надвечір - темне небо, голубий сніг і жовті вікна хатів. А ще цвинтар - пагорб під лісом, за церквою - весь-весь у маленьких цяточках вогників від свічок серед голубих пагорбів.
А вдень приходить розряджений Вертеп з палаючою зіркою - колядки, сміх, перемащений вугіллям Чорт ганяється за тобою, Жид намагається підчепити за ногу коштуром...
На фоні цього 12 страв не запам'яталися особливо ( бо мама і в Криму їх робила).
А, і ще новорічна ялинка - настільки симетрична, що я прийняла її за штучну ( бо в нас ставилися сосни). І це вперше я вішала на неї мандаринки і яблука з цукерками ( а потім знімала з неї кішку) і старі, ще бабині ялинкові прикраси - скляні буси, жолуді, ляльки...

Показати 2 відповіді
Дієз Алго
24.12.2025, 15:44:02

Айсі Дора, ♥️

avatar
Olena I
24.12.2025, 10:21:29

❤️❤️❤️

Показати 2 відповіді
Olena I
24.12.2025, 14:24:44

Айсі Дора, взаємно ❤️❤️❤️

Інші блоги
Яка вона — ваша Муза?
Декілька днів тому в одному з постів у блозі мені залишили коментар про Музу. І я задумалася… А дійсно, яка у мене муза? І чи є вона взагалі? Моя Муза — це така вибаглива панянка, яка інколи просто не дає мені спокою.
Добірка осінніх книг
Привіт-привіт, дорогі мої читачі! Сьогодні хочу поділитися з вами добіркою книг під назвою "Магічна осінь". «Осіння примара» Юлія Рудишина Коли осінь стирає межу між світами, навіть смерть
Коли менше — це насправді більше, або Чому 12 книг
Привіт, мої любі! ? Сьогодні хочу поговорити з вами максимально відверто. Пам’ятаєте мій грандіозний, масштабний і майже вселенський план написати цілих 12 книг? Так ось... я збрехала. Ну, точніше, переоцінила свої супергеройські
Новинка!
Привіт, мої любі читачі! Здається, моя заслужена відпустка мала тривати довше, але утриматися від творчості та залишити вас без нових емоцій виявилося просто неможливо. Мої герої вимагають уваги, а руки самі тягнуться
Твої книги нікому не потрібні?
А що робити, коли ті, кого ми вважаємо найближчими, кажуть: “Твої книги нікому не потрібні”? Підтримка від оточення — це те, чого так часто бракує письменникам. Не кожному пощастило мати друзів чи родину, які розділяють
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше