Різдво, якого в мене не було

Є свята, які смакують дитинством.
Вони асоціюються з яскравими спогадами, зберігаються у скрині пам’яті й оживають, щойно з’являється щось знайоме: смак страви, аромат, музика, відчуття тепла й затишку.

Так от — Різдво не було таким святом для мене.

Я з нерелігійної родини. Традиції поколінь були перервані й стерті. У дитинстві я не дуже розуміла, що це за свято, яке настає через тиждень після Нового року. Різниця між ними для мене зводилася до дрібниць: я рахувала страви на столі (не пісні, а цілком звичні, майже новорічні — просто їх обов’язково мало бути дванадцять) і клала часник у кути столу.

Трохи щось змінилося, коли я вперше сама зварила кутю.

А тепер — на четвертий рік війни — вже кілька років поспіль ми з родиною святкуємо за новоюліанським календарем. І Святвечір проживається інакше.

Я досі не релігійна. Тому сьогодні не скажу «Христос ся рождає», як герої мого роману. Я досі не вивчила колядок, окрім «Щедрика», і соромлюся співати їх перед вечерею — не вводжу й не плекаю цю традицію. Принаймні поки що. Цього року все ще так.

Я більше не рахую страв. Хоча тепер на столі не буде салату з крабових паличок — зате будуть вареники. Я знову зварю кутю.

Але головне — атмосфера.
Це більше не про галас, бо свята мого дитинства були саме такими. Тепер це про єдність і родинний зв’язок. Про тихе співбуття. Про спробу втримати тепло — навіть у дуже непростий час.

І, мабуть, саме з цього внутрішнього запиту народився сьогоднішній розділ.
Він — про Святвечір. Про мою спробу доторкнутися до того, яким це свято могло б бути для мене змалку. Як би воно гармонійно вросло в моє життя, якби було не набутим і вибраним уже в дорослому віці, а природним, прожитим із дитинства.

Цей розділ — не лише про свято. Він про уявну пам’ять. Про те, якими ми могли б бути, якби мали інший історичний досвід. І, зрештою, про суть усього роману — про життя, яке могло скластися інакше.

Тож вітаю вас зі Святвечором і Різдвом.
Нехай у кожного буде своє тихе світло — навіть якщо шлях до нього ще триває.

А яке ваше ставлення до Різдва?
Які дитячі спогади зберігаєте ви?

P.S. Сьогодні вийшов позаплановий розділ — затишний, теплий, різдвяний. Заходьте почитати, щоб відчути цю атмосферу.

7 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Іра Сітковська
24.12.2025, 18:45:41

Але звісно головним був Новий рік, до того всього ще канікули й мульти по ТВ)

Айсі Дора
24.12.2025, 21:50:35

Іра Сітковська, Зараз так дивно. От як три роки, я рівно ставлюсь до Нового року, а до цього - ледь не головне свято. В дитинстві було саме так - новорічна ніч, канікули, а вже потім Різдво

avatar
Ромул Шерідан
24.12.2025, 17:25:53

Вітаю з Різдвом і новинкою ✨☃️❄️✨

Айсі Дора
24.12.2025, 21:48:00

Ромул Шерідан, Навзаєм ✨️

avatar
Іра Сітковська
24.12.2025, 18:29:37

Різдво було,але 7 січня

avatar
Крісті Ко
24.12.2025, 13:54:01

Немає теплих спогадів різдва. А візуал неймовірно гарний та святковий ❤️❤️❤️✨✨✨

Показати 2 відповіді
Крісті Ко
24.12.2025, 17:13:11

Айсі Дора, Взаємно ❤️❤️❤️✨

avatar
Morwenna Moon
24.12.2025, 14:40:46

Дуже затишний блог! Зі святом Вас! ❤️

Айсі Дора
24.12.2025, 16:26:57

Morwenna Moon, Навзаєм ❤️

avatar
Дієз Алго
24.12.2025, 10:24:11

Перше враження про Різдво - у 8 класі. Ми тоді поїхали в село, в Карпати, до діда. Після Криму, де свято - це якщо 3 дні сніг, це були абсолютно нові враження. Засніжені гори, темний голий ліс з плямами зелених ялин. А надвечір - темне небо, голубий сніг і жовті вікна хатів. А ще цвинтар - пагорб під лісом, за церквою - весь-весь у маленьких цяточках вогників від свічок серед голубих пагорбів.
А вдень приходить розряджений Вертеп з палаючою зіркою - колядки, сміх, перемащений вугіллям Чорт ганяється за тобою, Жид намагається підчепити за ногу коштуром...
На фоні цього 12 страв не запам'яталися особливо ( бо мама і в Криму їх робила).
А, і ще новорічна ялинка - настільки симетрична, що я прийняла її за штучну ( бо в нас ставилися сосни). І це вперше я вішала на неї мандаринки і яблука з цукерками ( а потім знімала з неї кішку) і старі, ще бабині ялинкові прикраси - скляні буси, жолуді, ляльки...

Показати 2 відповіді
Дієз Алго
24.12.2025, 15:44:02

Айсі Дора, ♥️

avatar
Olena I
24.12.2025, 10:21:29

❤️❤️❤️

Показати 2 відповіді
Olena I
24.12.2025, 14:24:44

Айсі Дора, взаємно ❤️❤️❤️

Інші блоги
Вітаю вас мої хороші ❤️❤️❤️
Зізнаюся чесно: я щиро планувала викладати нові розділи навіть на новорічні свята. Але сьогодні зазирнула в статистику — і вона дуже тактовно натякнула: 200 прочитань. А це означає лише одне — вам зараз не до книги "Умови
Той, хто охороняє ваші сни
✨Дух-охоронець дому У кожній оселі живе невидимий сторож — дух, що береже наші стіни від темряви й недобрих намірів. Він не має тіла, але його присутність відчувається у тиші ночі, у тріскоті свічки, у легкому подиху
❄️☃️✨новий розділ ❄️☃️✨
Доброї ночі! Останній цьогоріч розділ “Особистого життя Джона R.” вже на сайті. Ось фрагмент: – Є ж цей давньогрецький сюжет... Бріджит кивнула. — Його зазвичай подають як притчу про марнославство: мовляв,
Вони їдуть до дому...
Вітаю вас, любі букнетівці! Спойлер від Олександра: В душі твориться казна що! Викручую кермо, роззираючись, та очі мої бачать щойно минувші події покадрово. Ніби уповільнена зйомка... Я мав би послухати дівчину! Але
Перший допис
Мене звати Сергій і я самий звичаний чоловік. Іноді я пишу оповідання в різних жанрах. Час від часу буду сюди публікувати свої новели, романи та невеличкі оповідання) Буду радий підтримці. Я не претендую на статус професійного
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше