Різдво, якого в мене не було

Є свята, які смакують дитинством.
Вони асоціюються з яскравими спогадами, зберігаються у скрині пам’яті й оживають, щойно з’являється щось знайоме: смак страви, аромат, музика, відчуття тепла й затишку.

Так от — Різдво не було таким святом для мене.

Я з нерелігійної родини. Традиції поколінь були перервані й стерті. У дитинстві я не дуже розуміла, що це за свято, яке настає через тиждень після Нового року. Різниця між ними для мене зводилася до дрібниць: я рахувала страви на столі (не пісні, а цілком звичні, майже новорічні — просто їх обов’язково мало бути дванадцять) і клала часник у кути столу.

Трохи щось змінилося, коли я вперше сама зварила кутю.

А тепер — на четвертий рік війни — вже кілька років поспіль ми з родиною святкуємо за новоюліанським календарем. І Святвечір проживається інакше.

Я досі не релігійна. Тому сьогодні не скажу «Христос ся рождає», як герої мого роману. Я досі не вивчила колядок, окрім «Щедрика», і соромлюся співати їх перед вечерею — не вводжу й не плекаю цю традицію. Принаймні поки що. Цього року все ще так.

Я більше не рахую страв. Хоча тепер на столі не буде салату з крабових паличок — зате будуть вареники. Я знову зварю кутю.

Але головне — атмосфера.
Це більше не про галас, бо свята мого дитинства були саме такими. Тепер це про єдність і родинний зв’язок. Про тихе співбуття. Про спробу втримати тепло — навіть у дуже непростий час.

І, мабуть, саме з цього внутрішнього запиту народився сьогоднішній розділ.
Він — про Святвечір. Про мою спробу доторкнутися до того, яким це свято могло б бути для мене змалку. Як би воно гармонійно вросло в моє життя, якби було не набутим і вибраним уже в дорослому віці, а природним, прожитим із дитинства.

Цей розділ — не лише про свято. Він про уявну пам’ять. Про те, якими ми могли б бути, якби мали інший історичний досвід. І, зрештою, про суть усього роману — про життя, яке могло скластися інакше.

Тож вітаю вас зі Святвечором і Різдвом.
Нехай у кожного буде своє тихе світло — навіть якщо шлях до нього ще триває.

А яке ваше ставлення до Різдва?
Які дитячі спогади зберігаєте ви?

P.S. Сьогодні вийшов позаплановий розділ — затишний, теплий, різдвяний. Заходьте почитати, щоб відчути цю атмосферу.

7 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Іра Сітковська
24.12.2025, 18:45:41

Але звісно головним був Новий рік, до того всього ще канікули й мульти по ТВ)

Айсі Дора
24.12.2025, 21:50:35

Іра Сітковська, Зараз так дивно. От як три роки, я рівно ставлюсь до Нового року, а до цього - ледь не головне свято. В дитинстві було саме так - новорічна ніч, канікули, а вже потім Різдво

avatar
Ромул Шерідан
24.12.2025, 17:25:53

Вітаю з Різдвом і новинкою ✨☃️❄️✨

Айсі Дора
24.12.2025, 21:48:00

Ромул Шерідан, Навзаєм ✨️

avatar
Іра Сітковська
24.12.2025, 18:29:37

Різдво було,але 7 січня

avatar
Крісті Ко
24.12.2025, 13:54:01

Немає теплих спогадів різдва. А візуал неймовірно гарний та святковий ❤️❤️❤️✨✨✨

Показати 2 відповіді
Крісті Ко
24.12.2025, 17:13:11

Айсі Дора, Взаємно ❤️❤️❤️✨

Дуже затишний блог! Зі святом Вас! ❤️

Айсі Дора
24.12.2025, 16:26:57

Morwenna Moon, Навзаєм ❤️

avatar
Дієз Алго
24.12.2025, 10:24:11

Перше враження про Різдво - у 8 класі. Ми тоді поїхали в село, в Карпати, до діда. Після Криму, де свято - це якщо 3 дні сніг, це були абсолютно нові враження. Засніжені гори, темний голий ліс з плямами зелених ялин. А надвечір - темне небо, голубий сніг і жовті вікна хатів. А ще цвинтар - пагорб під лісом, за церквою - весь-весь у маленьких цяточках вогників від свічок серед голубих пагорбів.
А вдень приходить розряджений Вертеп з палаючою зіркою - колядки, сміх, перемащений вугіллям Чорт ганяється за тобою, Жид намагається підчепити за ногу коштуром...
На фоні цього 12 страв не запам'яталися особливо ( бо мама і в Криму їх робила).
А, і ще новорічна ялинка - настільки симетрична, що я прийняла її за штучну ( бо в нас ставилися сосни). І це вперше я вішала на неї мандаринки і яблука з цукерками ( а потім знімала з неї кішку) і старі, ще бабині ялинкові прикраси - скляні буси, жолуді, ляльки...

Показати 2 відповіді
Дієз Алго
24.12.2025, 15:44:02

Айсі Дора, ♥️

avatar
Olena I
24.12.2025, 10:21:29

❤️❤️❤️

Показати 2 відповіді
Olena I
24.12.2025, 14:24:44

Айсі Дора, взаємно ❤️❤️❤️

Інші блоги
Трохи Геловіну в «дружині за боргом»
Привіт, любііі ❤️ А що, якщо навіть у найпохмурішій історії знайдеться місце для гарбуза, павутиння, солодощів і трішки святкового божевілля? Цього разу я вирішила подарувати Мелісі, Деймондові та їхнім друзям невеличку
Цієї ночі не дивіться в дзеркало
Друзі, сьогодні Геловін, і для тих, хто любить, коли мороз по шкірі, у мене є поліська історія. Коли помирає людина, у хаті завішують дзеркала. На сорок днів. Щоб душа не заблукала. Бабуся Дарини завішувала їх усе життя. І
Він зник за тиждень до весілля
Вісім років тому він зник за тиждень до весілля. Без жодного слова. Тепер Арсен Довгань скуповує пів Києва, батько Дарки винен йому все, а їхня пекарня на Подолі стоїть на його землі. Він пропонує угоду: рік фіктивного шлюбу
Нова повість "Щеня".
Вітаннячко! Сьогодні у мене прем'єра нової повісті з вигаданого мною світу Яви. Зараз працюю над трилогією, котру амбітно хочу видати у папері з видавцем, а це, можна рахувати таким собі приквелом від імені одного з ГГ
Флешмоб "Геловін. Темні історії"!
Запрошую вас до новинки, яка вже чекає на вашу увагу) Вона буде неймовірно гаряча, смішна, комедійна та лише трішечки драматична. Але обіцяю, що ви будете плакати тільки від сміху та щастя❤️ Анотація до книги "(не) тільки
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше