Автори, що пишуть фентезі — ви…

Ви неймовірні на всі 100%

Я завжди читала фентезі з захопленням, але тільки зараз, коли сама взялася створювати власний світ, зрозуміла, наскільки це титанічна робота.

Світ, який народжується з нічого: з думки, з настрою, з випадкової ідеї, раптом починає вимагати логіки, історії, міфології, імен, правил… І все це треба втримати в голові, не загубити, не суперечити самому собі!

Я зробила свій перший крок — і хочу поділитися з вами маленьким відривком та коротким візуалом. 

Мені цікаво, як ви відчуваєте цей світ. Чи хочеться вам дізнатися про нього більше?

Буду рада вашим враженням. І порадам — особливо від тих, хто вже пройшов цей шлях :)

— Ви — еліссара, і маєте не лише дар старих Предків, але ще дещо… — ельфійка підводиться з колін, закінчив пришивати мереживо до подолу. Її погляд зустрічає мій. — Ви жінка. І навіть дракон не здатен боротись із жінкою, яка у кхардайській сукні несе себе, як еліссара з величного, досі живого роду.

Можливо… Можливо, я дійду до вівтаря з піднятою головою. Можливо, мені вдасться не промовити клятву й зберегти магію вільною. Але як боротися з усім світом, коли навколо — самі вороги? Коли поруч немає нікого, хто стисне твою долоню в найтемнішу мить і скасує варварський обряд...

— Вам слід відпочити, кхарніоро, — втручається служниця, розрізаючи тишу. Її голос твердий, відточений, а в очах тиха зневага. І до ельфійки, і до мене. — Це наказ імператора.

— Накази вашого імператора виконують лише дракони, кхарін, — холодно кидаю через плече. — Я не безправна дракониця імперії. І ніколи не стану нею.

Жінка ледь чутно пирхає. Її очі спалахують злістю, але вона не наважується відповісти.

Я для них кхарніора. Статус, дарований самим імператором Кхардару, досі тримає багатьох кхардайців на відстані. Навіть найвідданіших його волі.

— У вас є час до заходу сонця, — вона схиляє голову й відступає ближче до дверей. — Потім вас проведуть до храму Матері драконів.

Полум'я Кхардару