У кожної справжньої таверни є не лише вивіска й запах теплого хліба. У неї є господар.
Той, хто знає, де скрипить підлога, яку полицю не чіпати й коли варто мовчки поставити кухоль, не питаючи нічого.

Кайр не з тих, хто багато говорить. Він дивиться уважно, оцінює швидко й рідко помиляється. За стійкою він стоїть так, ніби таверна – продовження його рук. Тут усе тримається на простих речах: порядку, теплі, звичці робити роботу добре.

У «Срібному Дзвоні» не питають зайвого. Якщо ти зайшов – значить, мав причину. Якщо залишився – значить, місце тебе прийняло. Кайр це розуміє краще за інших. Саме тому в його таверні затримуються довше, ніж планували.

Новорічні пригоди тривають у книжці "Зима, яка не хотіла свята"