Додано
21.12.25 09:22:41
Оновлення
— Ти що, вросла там? Сідай, замерзнеш…
Я ковтнула слину, відриваючи погляд від чорної машини.
— Саш, — голос прозвучав хрипло. — Ти… їдь. Я, мабуть… пішки пройдусь.
— Ще чого, — він насупився. — Ти себе чуєш? Христю, я нормально тебе підкину, тож давай без героїзму.
І тоді в ситуацію втрутився голос, від якого в мене шкіра вкрилася мурашками.
— Вона нікуди з тобою не поїде.
Спокійний та рівний, але в кожному слові відчувається сталь. Ми обоє одночасно обернулися.
Мілана Дарк
874
відслідковують
Інші блоги
На книгу Їх власний шлях Дякую колегам-авторам за підтримку))) А попереду на вас чекає ще не одна історія про персонажів, які готові відстоювати свою любов, навіть якщо вона не вписується в стандартні уявлення )
Всім привіт! ♡‿♡ У мене тут виникла одна дуже небезпечна думка...
А що, якщо... вбити Саміра? Так-так, не дивіться на мене так. Автор теж має право на хвилинку творчого божевілля.
Тепер мені цікаво:
Продовження історії - Літніх канікул триває: І поки Макс допомагає із батьками прибрати своєму дідусеві гілки які впали після сильної бурі і дощу, десь поза містом. Софі вже розмовляє з іншим… А десь подалі Ліна
Спека доповзла й до Харкова, але це не завадило мені прийти до вас із величезною порцією вдячності та гарними новинами. По-перше, хочу щиро подякувати за дві нові рекомендації до нашої історії «Один ритм на двох» чудовим
Але як тільки вона спробувала відсторонитися, Ґєшеат впіймав її за лікоть, одним рухом розвернув знову до себе й притиснув до стіни. Вони опинилися під карнизом, тож парасольку демон опустив. Ханна різко вдихнула. Серце
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️❤️❤️❤️❤️
Лана Рей, ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати