Розділ сьогодні новий вийде з запізненням...

Не встигаю написати вчасно, тому розділ вийде з запізненням. Десь через 3 годинки...   Я ще не оприділилась чи буде Ліля брюнетка, чи буде вона блондинка. Але поки я бачу її такою)

— Ти як хочеш, — я різко встала зі стільця, — а я йду.
І не чекала відповіді. Різко розвернулась і пішла в бік вітальні, туди, де я вчора кинула пальто. Серце билося швидко, як перед втечею. 
Я зробила два кроки… і різко зупинилась. Щось смикнуло внизу. Панчоха.
Зачепилась за щось на підлозі — за край килима чи за металевий елемент столика, я навіть не зрозуміла одразу. Тканина натягнулась, і я застигла, проклинаючи все.
Рвати панчохи не було в моїх планах. Вони й так уже пережили ніч, після якої я ледве ходжу.
Тому довелось нахилитись.
Обережно. Повільно. Пальцями спробувати звільнити тонку тканину, щоб не пустити стрілку.
Я стояла нахилена до підлоги, відчуваючи, як сукня ззаду ще більше піднімається, і в голові на секунду промайнуло, що трусиків на мені не було. Бо вчора вночі вони просто не пережили Германа.
І саме в цей момент я почула кроки. Не Германа — інші.  Двері десь попереду клацнули, і в будинок зайшло повітря з вулиці — холодне, різке. Разом із ним — сміх.
— Та ти гониш, він точно тут зібрався різдво відзначати? — сказав один голос.
— Я ж кажу, — відповів другий, — вчора зник з корпоративу, а потім мені пише: “зранку приїдете”. Куди б він подівся?
Я завмерла. 
І тут я почула зовсім близько — біля проходу в вітальню:
— Ох ніхріна собі нас зустрічають!
https://booknet.ua/book/vikradenii-b446236

  ❄️❄️❄️❄️❄️НОВИНКА❄️❄️❄️❄️❄️

Изображение пина-истории

— От що, — кажу вже я, сама не вірячи, що це звучить моїм голосом. — Ми тебе викрадаєм.
Сідай у машину.
Іра навіть пістолетом ткнула в бік авто, хоч по ньому було видно, що страху в чоловіка немає. Він лише ширше усміхається.
— Хіба таким цукерочкам можна до рук зброю брати?
— Можна-можна! — Іра прискає від сміху, і я разом з нею.
— І які у вас плани на мене, дівчатка? — тягне він.
— О, тобі має сподобатись! — Іра киває на мене. — Лілька тебе трахне!
Не хвилюйся, ніхто про те не дізнається, твоя чоловіча гідність не постраждає! Зараз зупинимось десь подалі у лісочку…
— Навіщо ж морозити собі найважливіші частини тіла? — він хмикає. — Я все одно додому збирався. Поїхали до мене?

Посилання

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Лана Рей
21.12.2025, 08:59:02

❤️❤️❤️❤️❤️

avatar
Тая Бровська
21.12.2025, 00:17:41

❤️❤️❄️❤️❤️

Інші блоги
Рік на Букнеті ☺️
✨Вітаю, улюблене творче товариство! ❤️✨ Сьогодні рівно рік, як я став автором на Букнеті. Знаєте… я довго думав, чи писати цей блог. Насправді вагався ще з 18 травня — дня, коли вперше рік тому натиснув
На що ти готовий піти заради дітей?
Вероніка шукала роботу, аби розібратися з боргами і забезпечити синів, коли їх батько підло покинув їх. Випадково вона отримує посаду...водійки! Та ще й у кого: у власника друкарні, якого всі називають Диким... Що станеться,
Друга сотня укомплектована!
Лист-доповідь. Примітка: особисто в руки Його Імператорській Величності. ━━━━━━༻❁༺━━━━━━ МІЙ ЦЕЗАРЮ! Маю для вас чудову новину. Друга центурія нашого потужного й незламного легіону вже повністю укомплектована.
І я туди ж... загуглила)))
Надихнулася блогом Єва Борея Тай собі загуглила свою книгу!
Знижка -25% на книгу. І завершення передплати
Вона — професорка, яка звикла контролювати все. Він — студент, який не боїться переходити межі. Між ними гра, де почуття небезпечні, а пристрасть — майже заборонена. Якщо любите книги з напругою,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше