Суцільні таємниці)

Вітаю, мої любі читачі!)

Ця історія про жінку та чоловіка, які хотіли одного - помститися. А в результаті - закохалися. В цій книжці море емоцій та пристрасті, а ще трішки детективу та пригод. Спробуйте, це дуже цікаво)

Їхня маленька велика таємниця

ФРАГМЕНТ

Об'єкт пильної уваги Марго в її бік майже не дивився, наче вона працювала тут служницею, яку зазвичай не помічають. Це було погано. Часом вони перетиналися в передпокої, на сходах або в кухні, і щоразу Марго не могла вирішити, чи варто дивитися в дещо похмуре, але привабливе обличчя.

Єдиними словами, які вони зазвичай казали одне одному, були вітання. Точніше, це Дік промовляв: «Привіт». Марго ж лише ніяковіла та кивала у відповідь. Вона розуміла, що варто якось подолати безглузду сором’язливість, яка могла завадити у здійсненні задуманого. В той самий час, гідно стріляти очима Марго поки що не навчилася. Ризик здатися смішною та навіть жалюгідною був надто великий.

Того знаменного дня Марго чекала чергової появи Діка в їхньому домі так само нетерпляче, як і її мачуха. Напередодні Людмила відвідала салон краси, прикупила декілька нових симпатичних, дорогих дрібниць і похвалилася придбаннями перед падчеркою, сподіваючись збентежити, або ж позлити її.

Однак Марго лише порівняла вбрання мачухи з власними покупками, щоб переконатися, що ті анітрохи не гірші за Людмилині, а, можливо, навіть відвертіші. Жодних рюшів, троянд, бантиків та інших зайвих викрутасів, що лише відвертають увагу від головного, а лише своєрідна рама для картини, нехай і маленької, зате справжньої.

Збуджена швидким візитом коханця, мачуха при кожній нагоді ділилася з Марго подробицями переваг Діка. Дівчина нічого не коментувала, але слухала дуже уважно. Раптом знадобиться? Якби мачуха знала про плани падчерки, вона точно утрималася б у розмові від інтимних деталей.

Коли Дік відчинив двері їхнього будинку власним ключем — немислимий акт довіри навіть для Людмили, Марго стояла на сходовому майданчику другого поверху. Чоловік затримав на ній непроникний погляд, і вона одразу ж забула, куди йшла і що збиралася робити.

Бентежливу мить перервала Міла. Вона кинулася на шию коханцю, і той обійняв її однією рукою, але очей від Марго не відвів. Не витримавши напруження, вона втекла до своєї кімнати.

«Дурний, дитячий вчинок, Марго!»

 

Інстаграм 

Телеграм  

ТікТок

 

Вдалого тижня!

Софія

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Тетяна Авогадро
20.12.2025, 21:55:24

Круті віражі... чи кохання все здолає... чи емоції візьмуть гору...
Відірватись неможливо!
✨☘️♥️☀☀️☀♥️☘️✨
Дякую за Вашу працю! Натхнення у творчості!

Книга незвична для Вашої творчості.Неочікуваний сюжет,повороти.Читається цікаво.Дякую

Софія Чайка
20.12.2025, 20:29:52

Станіслава Барабошко, згодна) Дякую, Станіславо!)

avatar
Анна Багирова
20.12.2025, 19:56:22

Ооо, історія емоційна і хвилююча, і суперова! Дякую вам!❤️❤️❤️)))

Софія Чайка
20.12.2025, 20:29:31

Анна Багирова, спасибі, Аню!)

Інші блоги
Вона не готова виходити за ревнивця й власника?
— Вікторіє… — Гришо… Починаємо говорити одночасно. — Спочатку ти, — пропоную їй. — Я хочу цю дитину. І якщо ти проти, в мене до тебе немає жодних претензій. Можливо, я була неправа, зважившись на це
Ранкове оновлення книги"Сім років мовчання"❤️
Любі мої читачі❤️ Бачу, ранкові розділи вам подобаються більше. Тому тримайте сьогоднішній розділ книги "Сім років мовчання" раніше.☺️ Заварюйте запашний чай або ароматну каву та прошу до читання! Гарного
Новий розділ та візуалізація.✨
Всім привіт! ⁠♡⁠‿⁠♡⁠ Новий розділ «Отруйна закоханість» вже на сайті. Мої любі!♥️ Щоразу забуваю, що не всі з вас підписані на мій Telegram-канал. Тож дублюю візуали героїв і тут,
«осіння колискова»: Ніжна та світла поезія
Є у цій порі щось абсолютно зачаровуюче. Коли ранкове сонце ще спить, вітер грається з волоссям, а під ногами ніжно шурхотить опале листя, здається, що зупиняється сам час. Ця осінь вміє загортати у затишок, наводити лад у
Рецензія: Драксарія:ехо Безодні (ксенія Терещенко)
Коли світ навколо тебе намагається вижити за рахунок твоєї плоті, а академія зустрічає тебе не хлібом і сіллю, а перспективою здохнути ще до обіду... Уявіть собі реальність, де все навколо нагадує липкий кошмар у декораціях
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше