Суцільні таємниці)
Вітаю, мої любі читачі!)
Ця історія про жінку та чоловіка, які хотіли одного - помститися. А в результаті - закохалися. В цій книжці море емоцій та пристрасті, а ще трішки детективу та пригод. Спробуйте, це дуже цікаво)
Їхня маленька велика таємниця

ФРАГМЕНТ
Об'єкт пильної уваги Марго в її бік майже не дивився, наче вона працювала тут служницею, яку зазвичай не помічають. Це було погано. Часом вони перетиналися в передпокої, на сходах або в кухні, і щоразу Марго не могла вирішити, чи варто дивитися в дещо похмуре, але привабливе обличчя.
Єдиними словами, які вони зазвичай казали одне одному, були вітання. Точніше, це Дік промовляв: «Привіт». Марго ж лише ніяковіла та кивала у відповідь. Вона розуміла, що варто якось подолати безглузду сором’язливість, яка могла завадити у здійсненні задуманого. В той самий час, гідно стріляти очима Марго поки що не навчилася. Ризик здатися смішною та навіть жалюгідною був надто великий.
Того знаменного дня Марго чекала чергової появи Діка в їхньому домі так само нетерпляче, як і її мачуха. Напередодні Людмила відвідала салон краси, прикупила декілька нових симпатичних, дорогих дрібниць і похвалилася придбаннями перед падчеркою, сподіваючись збентежити, або ж позлити її.
Однак Марго лише порівняла вбрання мачухи з власними покупками, щоб переконатися, що ті анітрохи не гірші за Людмилині, а, можливо, навіть відвертіші. Жодних рюшів, троянд, бантиків та інших зайвих викрутасів, що лише відвертають увагу від головного, а лише своєрідна рама для картини, нехай і маленької, зате справжньої.
Збуджена швидким візитом коханця, мачуха при кожній нагоді ділилася з Марго подробицями переваг Діка. Дівчина нічого не коментувала, але слухала дуже уважно. Раптом знадобиться? Якби мачуха знала про плани падчерки, вона точно утрималася б у розмові від інтимних деталей.
Коли Дік відчинив двері їхнього будинку власним ключем — немислимий акт довіри навіть для Людмили, Марго стояла на сходовому майданчику другого поверху. Чоловік затримав на ній непроникний погляд, і вона одразу ж забула, куди йшла і що збиралася робити.
Бентежливу мить перервала Міла. Вона кинулася на шию коханцю, і той обійняв її однією рукою, але очей від Марго не відвів. Не витримавши напруження, вона втекла до своєї кімнати.
«Дурний, дитячий вчинок, Марго!»
Вдалого тижня!
Софія
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиКруті віражі... чи кохання все здолає... чи емоції візьмуть гору...
Відірватись неможливо!
✨☘️♥️☀☀️☀♥️☘️✨
Дякую за Вашу працю! Натхнення у творчості!
Книга незвична для Вашої творчості.Неочікуваний сюжет,повороти.Читається цікаво.Дякую
Станіслава Барабошко, згодна) Дякую, Станіславо!)
Ооо, історія емоційна і хвилююча, і суперова! Дякую вам!❤️❤️❤️)))
Анна Багирова, спасибі, Аню!)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати