Інна та син допомогли своєму сусіду, але...

Вдалих вихідних, любі!!!

Іще одне оновлення чекає на вас.

❄️❄️❄️

Кладу слухавку і прикипаю поглядом до дівчини, що вправно маринує курку. Посміхаюся. Справжня господинька. На жаль, не можу тут більше залишатися. Тепер потрібно виконати свою обіцянку.

— Дякую, Інно Романівно! — піднявшись, звертаюся до дівчини. — Ви мене дуже виручили. Піду виконувати свою обіцянку.

Вона пильно зиркає на мене і цілком серйозно кидає.

— Облиште, Тимофію Вікторовичу. Це мій син так вирішив порозважатися. Ви не ображайтеся на нього. Пробачте його різкість! Я з ним поговорю, коли він повернеться. — Вона перекладає курку на деко, знімає одноразові рукавички і, викинувши їх у смітник, додає. — І сніг я сама розкидаю. Він он мете і навіть не думає припинятися.

Хмикаю. Я чесно не очікував щось схоже почути. Але я й не звик кидати слів на вітер.

— Все добре, Інно Романівно. Син у вас чудовий, і в кожному його слові — правда. Знаєте, мені, напевно, варто брати приклад з нього...

— Навіть не думайте, — перебиває мене жінка й з іронією додає. — Бо якщо ви розмалюєте мою машину, не знаю, якою буде моя реакція. Навіть при тому, що я адвокат — надаю перевагу вендеті, а не виклику поліції.

Мільйонер за парканом

Приємного читання!