Привіт, мої любі! 

Сьогодні на книгу БЕЗ ПРАВА НА ЩАСТЯ було відкрито передплату. 

Щиро дякую усім, хто залишається з героями і продовжує підтримувати цю книгу. Обіцяю вам багато емоцій, життєвих перепетій та великого і щирого кохання.

Залишу тут частинку сьогоднішнього розділу) 

Виходжу у двір – холодно. Сніг скрипить під ногами. Двері комори ледь видно у світлі ліхтарів. Підходжу ближче. Хапаюсь за ручку дверей і з подивом відмічаю, що вони замкнені. Отже, Катя не тут?

Вже хочу піти, але чую тихий кашель по той бік – і серце завмирає. Повертаю ключ, відчиняю двері і різко завмираю, бо те, що бачу не вкладається в голові.

Серце зривається кудись у п’яти. Всередині – ледь світло. Горить лише одна тьмяна лампочка на стелі.  Холод так і б’є в обличчя. І в самому кутку сидить Катя.

Згорнулася клубком. Плечі трусяться. Руки обхопили живіт, ніби намагаються захистити й себе, і дитину. Щоки почервонілі від холоду, губи посиніли. Очі великі, перелякані.

Мені вистачає однієї секунди, щоб зрозуміти: вона тут давно. Занадто давно.

Бажаю тихого вечора та ночі

Ваша Уляна Пас