Налаштовуюся на Мітіона та акуратно підштовхую його до думки, що непогано було б заглянути в клуб трохи раніше. Перевірити, чи все готово до вечірнього концерту.

Хлопець реагує саме так, як я хочу — відкладає конспект і йде в клуб. Я теж кидаю все та мчу щодуху в бік танцмайданчика. Благо це зовсім поруч.

Ось тільки я забула про те, що Каріон, як моя Пара, теж відчув поклик. Як і те, що спрямований він був не на нього…

До rd клубу ми всі троє підходимо одночасно. Точніше Мітіон підходить, я — прибігаю, а Каріон — прилітає, порушивши при цьому заборону на польоти на території Академії.

Практично стикаюся з Мітіоном на танцмайданчику, а Каріон намагається приземлитися між нами. Якби ми були в драконячій іпостасі, його чорний дракон би просто підім’яв нас під себе. У людській же Каріон нас ледь не розчавив. Якби Мітіон не зреагував, вчасно прийнявши драконячу форму, усе закінчилося б плачевно.

Хоча, ні до чого доброго це однаково не призвело…

Моя дракониця, відчувши свого Істинного так близько, радісно виривається на свободу. А далі сталося те, чого ніхто не очікував. Ми спарилися…

Я і… у цій метушні я навіть не знаю з ким саме…

(НЕ) ПРИМУСОВО ВАГІТНА