Оновлення для тих, хто не спить в цюпізню годинуЗамок на горі. Двоє в Срібному Тумані

Їй снився сон.

“Вона сидить на неймовірно красивій набережній, так ніби це місце її дуже знайоме, і вона нікуди не спішить. Дивиться  на воду, в руці стаканчик з кавою, а ще один вона тримає поруч на лавці. Ця кава для нього, така як він любить, з маленьким секретом. Кава з молоком до якої вона додала кілька крапель мятної есенції, він зробить кілька ковтків кави і тоді її поцілує, даруючи свіжість м'яти.

Ось він іде, його темність – темність її серця, навічно.

Картинка змінюється і вона знову в замку, її руки сплутані магічними ланцюгами. Він вимагає поділитися знаннями і віддати їх, її друзів. Йому потрібна  влада над Срібним Туманом, вона розуміє, що він не зупиниться навіть отримавши те, що хоче.

Він витягує магічний клинок, це її смерть. Вона це знає. Чи жалкує, що прожила так мало? Ні. Вона жалкує, що не зустріла того, з яким би хотіла бути вічно, який би цілував у вуста, а здавалося б, що в душу. 

Перший удар приносить біль, від якого паморочиться в голові, вона чує свій крик і його сміх. Він насолоджується від її страждань. Ще один, і ще один…”