Марічка та її наївні міркування, чи може ні?!

Тихої ночі, любі!!

Зимовий роман оновлено!

❄️✨❄️✨❄️

Не встигла я заспокоїтися, як у мій кабінет входить Марічка. Вся така загадкова, посміхається. Падає у крісло навпроти і, потягнувши носом, неоднозначно питає.

— Тааак, і хто цей красунчик? Він просто нереальний, а яким запаморочливим ароматом користується?

Зводжу брови разом і холодно відмахуюся.

— Нічого не чую. В мене ніс забитий.

— А з очима що? — неоднозначно питає моя заступниця.

— В сенсі? — з повним нерозумінням перепитую.

— В прямому, Інно. Чому цей Аполлон пішов від тебе мов громова хмара? Чим вже тобі не вгодив?

Закочую очима і зі стогоном видихаю.

— Марічко, припини сплітати та сватати мене на кожному, хто не прийде.

— Інно, але ж погодься, він красень?! — не відстає на емоціях моя заступниця.

Видихаю і вирішую сказати правду.

— Ти знаєш, я не зацінила. Він мій запеклий ворог, тож я бачу лише його гнилу та ницу душу, а зовнішня краса якось пішла на задній план.

— Не зрозуміла?! — спантеличено кліпає Марічка.

— Це мій сусід, — пояснюю. — Той самий Сулим. Завидний наречений, відомий бізнесмен та мільйонер.

Мільйонер за парканом

Приємних емоцій!