Що ж було не так сестрі-близнючці, що вона втекла?
Вітаю!
Запрошую до оновлення роману "Підставна наречена Дикого".

❄️❄️❄️
Роблю кілька ковтків води і закрутивши пляшку спираюся на сидіння. Нудота терпима, але я зажмурюю очі, не хочу спілкуватися зі своїм типу чоловіком.
— Соломійко, що так погано? — раптом цікавиться він.
Ледь стримуюся, мені так і хочеться сказати: не називай мене Соломією.
— Зараз пройде, — відмахуюся, не відкриваючи очей.
— Солю, може, якісь пігулки? — не відстає Дикий.
— Ні. Будь ласка, не діставай, — знову тихо прошуся.
— Я хвилююся.
— Не варто... — тихо кидаю і завмираю, бо в цю ж мить опиняюся в ніжних обіймах чоловіка.
Різко розплющую очі. Мої вуста опиняються біля його потилиці. Вдихаю такий приємний аромат цього чоловіка і відчуваю, як моє серце загуділо у грудях. Почуття, які я так старанно придушувала у собі, спалахнули з новою силою. Але я не можу собі дозволити ці почуття. Це не мій чоловік. Він кохає мою сестру, а я зараз проживаю один фатальний день її життя. Але я щиро вірю, доки настане новий світанок — все закінчиться.
Я піду від цього чоловіка, приховаю свої почуття, бо вони йому даром не потрібні. Він кохає Соломію. А ще постараюся не потрапляти йому на очі, бо мені дуже соромно за свій вчинок. Я більше ніж переконана, що після сьогоднішнього вчинку, він зненавидить мене, як і всю нашу сім’ю.
Приємного читання!
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯк цікаво ❤️
Христина Вілем, Щиро дякую!♥️♥️♥️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати