Вітаю, мої любі читачі!)

Сьогодні хочу нагадати про цікаву романтичну комедію. Справді комедію) За сьогоднішніми мірками ценз там цілком умовний) 

В цій історії зустрілись дві самодостатні особистості. Дуже цікаво спостерігати за їхнім спілкуванням))) Тож перед вами колишні однокласники та теперішні сусіди. Вечір зустрічі з випускниками в книжці теж є)

Першим будеш?

ФРАГМЕНТ

З кожним новим кроком дорогою додому Єва знаходила все більше аргументів, щоб не йти на зустріч з однокласниками.

Дивно було б, якби не знайшла. Що-що, а пояснювати та переконувати Єва навчилася. Без цього її наукова діяльність не зайшла б так далеко, а генетико-дієтичні консультації не давали пристойний дохід.

Але ж, насправді, організований Кудлою захід життя Єві точно не полегшить і не поліпшить, а ось емоційне напруження й, можливо, навіть стрес забезпечить гарантовано. Тут і до ворожки не ходи. Отриманий у дитинстві досвід — страшна сила, нерідко стимулює, але не менш часто й гальмує. Ось як, наприклад, зараз.

— Не піду, — повторила Єва вголос, очікуючи на ліфт. А потім ще й додала для повної ясності: — І ніхто мене не змусить.

— Я точно змушувати не візьмуся. Поїдемо зараз, — прозвучало мало не на вухо. Єва зиркнула на Адамовича, а потім знову втупилася на стрілки ліфта. Не милуватися ж на себе в лінзах окулярів. Значить, Матвій вже в курсі намічених посиденьок у ресторані. І, здається, не горить бажанням там її бачити. Ось і ще один привід не погодитися, точніше, проігнорувати захід.

Чому вона постійно на нього натикається, на сусіда свого?

— Тим краще. До речі, не всім твоя думка цікава, — зауважила Єва, заходячи в ліфт. Цього разу вона тупцювала в центрі простору доти, поки Адамович не вибрав собі місце, і лише потім з незворушним виглядом прилаштувалася з тієї ж сторони кабінки. Але Матвій повернувся до неї та уперся в стінку плечем. Мало цього — продовжив діставати:

— Подібною самовпевненістю, на відміну від декого, не страждаю, та й думки свої направо-наліво не роздаю. — Відповідати на випад Єва не стала, хоча й могла поцікавитися на рахунок «не роздаю». Замість цього почала подумки рахувати. Нічого, сьомий поверх близько. — До речі, а куди не підеш? Спочатку я подумав, що по сходах, а тепер... — «Одинадцять, дванадцять...» — До ресторану, чи що?

Ну ось. Йому-то яке до цього діло?

— Я не з тобою розмовляла і не до тебе зверталася.

— Спілкуватися зі звичайними смертними — нижче твоєї гідності?

Єва не витримала й повернулася до прискіпливого співрозмовника.

— Чого пристав, га, Адамович? Тобі зайнятися нічим, або настрій хтось зіпсував? Так ось, я — не груша для биття. І взагалі, це непристойно — вести бесіду в затінених окулярах. Якщо ти потребуєш корекції...

Матвій зняв окуляри та примружився. Від світла, напевно, нехай і тьмяного, але це не мало значення. Єва й сама ледь не заплющила очі, але не від світла, вже точно.

Йосип голий! Не очі, а ультрамарин. Дівчата в класі частенько зітхали з цього приводу, навіть Єва про це знала, настільки голосно вони це обговорювали. Вона просто забула, а тепер ось пригадала.

— Усе? Чи ще щось зняти?

Єва зціпила зуби, щоб випадково не ляпнути щось, про що потім жалкуватиме. З Адамовичем ніколи не знаєш, чого очікувати. Вона й раніше губилася в його присутності, промовляла дивні речі, або взагалі впадала в ступор, але тоді він в основному мовчав, а тепер ось розговорився на її голову.

На щастя, в цей момент ліфт зупинився, і Єва кинулася до виходу. Ключ ніяк не хотів знаходитися, і вона застрягла коло дверей. Це дало можливість Матвію висловитися:

— Боягузка ти, Ракита.

Чому він це сказав? Адже вона не відповіла на жодне з важливих питань. Можливо, саме тому?

Єва упіймала себе на тому, що вже вдесяте, а може й вдвадцяте замислюється над цим. Між іншим, після їхньої розмови минуло вже дві години, а вона все ще немов стоїть на вугіллі.

«На вугіллі будеш топтатися, якщо підеш на зустріч з однокласниками. Там тебе підсмажать повільно й зі смаком. До речі, про смак».

Єві варто було заздалегідь попіклуватися про вбрання для зустрічі з Георгієм. Пізніше часу не залишиться. Її графік на лютий забитий повністю. Рік тільки почався, а тижневик списаний майже на чверть. Але нещодавно зателефонувала Тереза ​​й повідомила, що Георгій погодився познайомитися. На Єву очікувало побачення наосліп.

«Дожилася, Ракита».

Вона уявила, як ці слова промовляє Адамович, й хмикнула. Дуже вже вони йому пасували. Але розростатися неконструктивним думкам Єва не дала — вирушила готуватися до зустрічі. З Георгієм, звичайно ж.

Інстаграм 

Телеграм  

ТікТок

Вдалого дня!

Софія