Злата таки не розповіла правди батькові...

Вітаю!

Запрошую до нового розділу.

❄️❄️❄️

Напевно, пройшла ціла вічність, доки тато зайшов до мене. Одразу кидаюся до нього.

— Тату, я маю тобі дещо сказати...

— Доню, вже пізно. Потрібно йти до вівтаря, — зітхає батько.

— Ігорю, ну що ви тут застрягли? — вбігає в кімнату мати.

— Ігорю Федоровичу, можна вас на два слова? — буквально одразу за батьком у кімнату входить тамада.

Батько зітхає та йде від нас з матір’ю. А вона, оглянувшись за ним повертається і буквально шипить.

— Навіть не смій розказувати батькові правду. Чула? Бо якщо ти хоч щось йому ляпнеш, я...

— Досить погроз, — різко перебиваю матір. — Ти і так мене відкусуєш, мов мачуха, тож зараз іди. І не смій вказувати мені, я тобі не Соломія.

Підставна наречена Дикого

Приємного читання!