Сьогодні хочу торкнутися теми, яку впізнає кожен, хто хоч раз сидів над рукописом довше, ніж над тарілкою супу в дитинстві: вічне редагування.
Так, саме те, коли ти переписуєш одну сцену тричі, потім п’ять разів, а на сьомому раунді починаєш підозрювати, що твій текст або геніальний, або сміття (правда, зазвичай друге ?).
Тож хочу поділитися з вами тим, що допомагає саме мені, не вмерти під власним курсором на 47-му перегляді глави і як я відпускаю історії, щоб не мучити їх і себе.
На Букнеті я не хочу розгортати довгі та надто відверті письменницькі «больові точки», бо вони більше про внутрішню кухню, ніж про сюжети.
Тож запрошую вас у свій маленький затишний куток, де я ділюся такими речами чесно, без прикрас і без цензури — мій телеграмм канал “Муза під шафе”.
Там багато самоіронії, трохи болю й дуже багато правди, яку ми, письменники, рідко визнаємо вголос.
Приємного читання♥️ І обовʼязково чекаю вашу думку))
16 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиРедагувати - так, переписувати - ні) А взагалі треба відчувати свою силу. Буває, що редагування не йде, бо щось проситься лишитись таким, як є. Трохи некрасивим, трохи шорстким, але таким глибоким, правильним і чесним, що просто нехай лишається)
♥️♥️♥️
О, скільки книжок змінились докорінно після такого редагування, а ще як книга добре "настоїться" і ти вже позабуваєш всі деталі...
Я маю за звичку не редагувати глобально доки я у творчому потоці, тоді натхнення втратити можна і написане піде в стіл. Редагую тільки одруківки і перевіряю грамотність перед викладкою.
Книжки які я писала 3-4, а то й 7 років тому як правило редагуються кардинально. Я до них просто нещадна)
Влітку взяла книгу, написану ще у 2018-му році перечитала її, лишила кількох персонажів, 2-3 пристойних діалога і видалила все інше. Переписала, створила новий сюжет, прописала героїв, вийшло щось геть нове і значно об'ємніше тієї книги, що була на початку, сторінок так на 300-350)
Мені допомагає думка, що я роблю книзі апгрейд, вона стає глибшою, цікавішою і логічнішою після редагування. Тому жалю не відчуваю
Не редагувати)...Бо якщо то доводить до сходження з розуму, кукуха важливіша:) ну то сарказм, звісно)))))
А взагалі, це вражає коли автор може переписувати по кілька разів. У мене немає на таке терпіння та сил. І напевно я занадто для цього лінива)))
Я скажу за себе: ставлюся до своїх персонажів як до живих людей. Себто якщо я уже витягла якусь сцену з своєї голови і прописала, то уже все...герої це вже прожили, це вже відбулося. І я рухаюся далі, відштовхуюся від того що уже відбулося і пишу що має відбутися далі. ♥️
Якщо я по кілька разів все переписую, значить я своїх персонажів не відчуваю(
Але то звісно у кожного автора по різному ?
Я можу трішки переписати якісь емоційні сцени, щось додати чи відняти, але зазвичай я рідко що міняю. (Я лінюх...певно)
Дякую за цікавий блог ♥️
Манав я ті зайві редагування))
̶К̶р̶и̶м̶ ̶б̶у̶д̶е̶ ̶а̶б̶о̶ ̶н̶а̶ш̶и̶м̶,̶ ̶а̶б̶о̶ ̶б̶е̶з̶л̶ю̶д̶н̶и̶м̶ текст буде або таким, яким він народжується в моїй голові, або взагалі ніяким.
Це не стосується, звісно, вичитки та виправлення помилок.
Я пишу на натхненні) Тому пишу допоки є сили, час та потік)) А вже потім йду редагувати))
Ті редагування - то біда. Можна такого наредагувати, що й книжку перепишеш. Спочатку пишу текст на розділ, потім вичитка, дописка-переписка суто сюжетна і діями. Завершальна вичитка вже суто граматична. І все) Залишаю текст бути таким, яким я його створила в той період❤️
Редагування то біль. Завжди знайду що виправити))
Я багато редагую, але рідко переписую)
Я пишу по кілька глав і лише потім редагую) Якщо читати легко, то нічого не переписую. Але у мене є чоловік, я його змушую читати щоб розуміти як воно заходить)))
Намагаюсь не зациклюватися і писати далі. Не люблю тупцяти на одному місці )
Ісса Белла, Саме так ))
Мені допомагає наступна схема роботи: Іноді я просто починаю писати все що думаю ,як лягає . Не коригую , не правлю - просто пишу .І поступово вимальовується якась лінія чи структура .І лише після того, як написав достатньо, починаю редагувати . Потрібно звільнитися на деякий час від обмежень розуму - інакше його критика почне блокувати будь які спроби написати що-небудь
Проходила, знаю.
Що робить, лише триматися і писати далі))
Ганна Літвін, Так і робімо, хай живуть книги)))+ не позбавляймо роботи редакторів))))))
раніше я була буквоїдом і комоїдом, а ще лишнєпробілоненависником, неправильнолапкодавом)
Зараз я пишу текст і викладаю. Намагаюся вичистити , але все одно є мілкі огріхи. Проте, зараз даю волю тексту, а потім буду правити.
вічні правки можуть убити текст і вгробити автора)))
❤️❤️❤️❤️❤️
Знайоме до болю))) після надцяти вичиток мої книги залишаються в стилі хайтак)))
Я рідше редагую, з інтервалами, тоді більше видно)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати