Сестри вже з усіх сил боролися з вітром та холодним дощем, що промочив їх до нитки, коли вони дійшли до спуску, що відкривав їхнім поглядам чудернацький краєвид — сіра стрімка річка, що відзеркалювала важкі хмари, бігла вниз мошистою долиною, яку увінчували три скелі настільки велетенські, що навіть з цієї далекої відстані здавалось, що вони дряпають небо своїми верхівками. Хмари роздирали червоні блискавки. Айлін тремтіла чи то від холоду, чи то від страху.
— Будь ласка, Ейріс, нам треба вертатись! — Айлін вхопила сестру за руку. Але Ейріс мовчки крокувала далі. Невже це зараз вона дізнається, що це за бурі і чому люди звинувачують їх з Айлін у цих лихах?
Зненацька порив холодного вітру збив їх обох з ніг і сестри впали на карачки — долоні загрузли у вогкому моху, а чоботи наповнились брудною водою. Вітер і далі продовжував здувати їх, ніби проганяв геть з цієї химерної долини. Айлін вже давно було холодно, мокро і страшно, а сльози з її щік змив стрімкий дощ, та зараз до всього цього додалася ще і паніка.

читати далі ❤️