Був теплий останній день літа. Навколо скрізь було чути мелодійний спів пташок, який приємно контрастував із шумом великого міста. Адель йшла вузенькою заквітчаною вулицею до будинку своєї двоюрідної тітки Наталі, тримаючи в руці невелику валізу. Сонячні промені ніжно торкалися її обличчя, а легкий вітерець грався пасмами каштанового волосся. Її серце билося трохи швидше, ніж зазвичай — вона відчувала щось невловиме, очікування нового початку.

продекламовані рядки на ютюб