Рецензія на твір Полум’я кохання https://booknet.ua/book/polumya-kohannya-b438271Серени Давидової у рамках безстрокового марафону.https://booknet.ua/blogs/post/363457

Ця книга належить до цілого Всесвіту, створеного Авторкою, і, як я зрозуміла, є лише маленькою його частинкою.

Сюжет — це історія кохання Хіль та Грега, що долає перепони. Є й кілька сцен, які відсилають до головного сюжету іншого роману. Як на мене, цю книгу варто читати саме у повному зануренні у фантазійний світ, а не окремо.

Також Авторка показує особистісний розвиток Хіль.  Мені завжди подобається коли у персонажа є розвиток. 

Особливо відзначу, що авторці вдалося дуже гармонійно вплести у розповідь давньослов’янські вірування. Багатобожжя показано природно й влучно. Сцена збирання яблук у саду, обітниці в храмі Лади, похорон дитини, закликання весни — це лише кілька найяскравіших моментів, що мені запам’яталися.

Роман написаний гарно і правильно, іноді навіть здавалося надто передбачувано. Все йшло саме так, як мало б іти: потрібна таємниця — вона є; потрібний шокуючий досвід — теж є. Через це перше, чого мені не вистачило, — інтриги, несподіванки, хоча б одного кроку, який герої зробили б не “як треба”… Чи повірила я в їхнє кохання? Чесно кажучи — ні. Не промайнула та іскра, коли б я сказала: «вірю».

До мови не чіплятимусь: було кілька помилок, але вони не заважали читанню. Єдине, що мене трохи збентежило, — сцена в палаці, де королева сказала: «Хіль, ми їдемо до туалету…». Можливо варто замінити на варіант: «мені потрібно відлучитися», «хочу усамітнитися», «потребую звільнитися від надлишків наїдків».

А ще, це історія про кохання, я б трохи змінила обкладинку.