Вітаю!

Запрошую до знижки на вибуїово-емоційний роман!

✨♥️✨♥️✨

Залунала повільна музика. При всій своїй люті, яку розбудив у ній цей нахаба, довелося танцювати з ним. Тіло помітно тремтіло. Вже не розуміла від страху, хвилювання чи чогось іншого. Хоча справді боялася, свого настирливого зведеного брата. Якось він дивно себе поводить, і забагато собі дозволяє.

— Ти нахаба! — Зі звинуваченням процідила крізь зуби, розлюченим поглядом заглядаючи в його очі.

— Ти теж тільки, біла та пухнаста зовні, а в середині..? — Замовк, міцніше притиснувши до себе.

Аріна здригнулася всім тілом.

Що він робить?

При тім, що танцмайданчик не освічувався, всі помітять, як він тиснеться до неї. Тілом снували двоякі відчуття, від цих міцних обіймів. Це образа та те, у чому боялася зізнатися собі.

— Яка ж я насправді? — Роздратовано фиркнула, й хотіла звільнитися та опинилася буквально у лещатах його сильних рук.

— Стервезна, противна та бездушна.

— Тому, що ти не доганяєш... — фиркнула та крізь зуби зашипіла. — Я не хочу з тобою танцювати, не хочу мати з вами нічого спільного. Ясно. І припини тиснути мене. Мені боляче. Твої обійми такі самі мерзенні, як і ти. Відпусти негайно.

Вовков, аж зупинився у танці, але тиск ні на мить не послабив.

— Виговорилася? — З люттю прошипів, обличчя враз змінилося.

Це ще більше налякало Аріну, тепер мовчала. Вона ж просто хотіла піти.

— Підеш, як закінчиться танець. — Люто прохрипів на вухо.

Знижка тут..

Приємних емоцій!