Коли кохання справжнє?

Ця історія давно перестала бути просто про чари чи про фальшиві почуття, народжені темним даром. Вона виросла у щось більше — у ковток справжніх емоцій, що спершу торкалися легенько, мов найтонша пір’їна, а тепер переповнюють кожну грань тіл і душ моїх героїв. З кожним поглядом і кожним доторком між ними щось стиха змінюється — небезпечно, привабливо, так, що важко зрозуміти, де закінчуються наміри й починається те, про що обоє бояться навіть подумати.

І тільки коли вони опинилися серед небезпек та болючих відкриттів власного минулого, перед ними раптом відкрився їхній маленький прихисток — тихий острівець в океані, що вже давно перетворився на нещадну бурю. У цій хаотичній безодні Аскольд і Леонора стали одне для одного тим самим місцем, де можна встояти, видихнути й не загубитися в темряві.

Почуття, що народилися, здавалось, через любовні чари, стали небезпечно реальними — більш відчутними, ніж сам світ довкола. 

Зараз буде без прикрас: там, де з’являються справжні емоції, немає місця грі чи удаванню — страхи відступають, а брехня просто не приживається.

✿❣️❤️❣️✿

….Не він заблукав у власному проклятті — це я блукала в тіні свого. Це я обрала шлях знищення, засліплена помстою, переконана, що чиню правильно. Я нищила тих, хто робив те саме — стирав чужі життя, щоби врятувати себе. Ми були схожі. Я нічим не відрізнялась від велетнів, яких зневажала.

Справжня свобода не приходить від зламаних чарів — лише від зміни серця. Зняти прокляття можна було лише обравши інший шлях.

✿✿✿

…Аскольд дивився на мене довго, і в його очах, за спокоєм і глибиною, ховалося щось крихке, людське. Він зітхнув і заговорив майже пошепки, наче боявся, що його почує не я, а сам світ:

— Всі мої вчинки… Якими б вони не здавались — безумними, сміливими чи благородними — ніколи не були заради когось. Усе життя я робив усе лише для себе. Весь цей світ обертався навколо мого дару, мого імені, моїх страхів. Я сам збудував пастку, в яку потрапив, і вважав її троном.

✿✿✿

…Його голос став тихішим, але в ньому бриніло зізнання, на яке він чекав роками.
— Поки не зустрів тебе, — додав він. — Щось у мені почало змінюватись. Поруч із тобою я скидав маски одну за одною, навіть не помічаючи цього. І тоді зрозумів — усе життя я ховався не через прокляття. Просто так було безпечніше. Так не болить. Так ніхто не зрадить, не залишить, не використає, як це робили все моє життя зі мною.

Він торкнувся моєї долоні, і в цьому русі не було ані гордості, ані сили — лише втома і правда.
— Лише тепер, поруч із тобою, я побачив, що світ не потребує чергового героя. Світ потребує зцілення…

(сподіваюсь цього разу гіфка буде відображатись у всіх)

‼️Нагадую‼️ у моєму телеграм-каналі триває конкурс, де ви можете виграти промокод на «Любовні чари».

Приєднуйтесь — умови прості, а шансів багато.

✿✿✿

Це мій ТЕЛЕГРАМ канал ✅

Моя сторінка у ФЕЙСБУК ☑

В обіймах чуттєвих фантазій, з любов’ю ваша фея —

❣️Белла Ісфрелла❣️