Мирного вечора!

Історію Інни та Тимофія, оновлено!

✨✨✨

Ще трохи попрацювавши, відриваюся, бо до мене прийшов мій начальник безпеки.

— Привіт, Тіме! — видихає він і падає у крісло навпроти, поклавши теку на стіл. — Нарешті я дістався до тебе. Ну й завантажив ти мене.

— Ще скажи, що ти не впорався з усім? — хмурюся я.

— Та ні. Впорався, — відмахується підлеглий і, примружившись, питає: — Невже ти сумнівався у мені?

— Та ні. Але всяке буває. Антоне, це життя...

— Звісно, життя, і по ходу воно досить цікаве, — він кидає поглядом на чорну теку, яку щойно поклав на стіл, й просить: — Там інфа на того Панаса та його онука. Реально треш. Дідусеві можна лише поспівчувати...

— Тобто?! — напружено перечитую.

Антон сідає рівно і, зітхнувши, починає свою розповідь:

— Коротше, сусіди твої правду казали. Кинув той Іван старого майже одразу після того, як ти купив його будинок. Він виставив Панаса зі свого дому просто на вулицю. Продав все своє майно та вже другий рік щасливо проживає у США.

Книга тут...

Приємного читання!!!