Бо хочу поговорити про болюче для багатьох письменників — слова, які я більше не використовую в текстах.
Колись я теж вірила, що: чим більш пафосна фраза — тим «літературніший» текст.
Що без «раптом вона відчула…» сцена не працює. Що сльози обов’язково мають «котитися щокою», а герой бути «не таким, як усі».
А потім я зрозуміла: деякі слова й штампи настільки заїжджені, що вони більше псують емоцію, ніж передають її.
Саме про це, мій новий допис:
«Слова, які я більше не використовую в текстах.
(Або: як я перестала бути словесною повією банальностей)»
У ньому я чесно розбираю, які фрази я особисто більше не беру у свої тексти.
АЛЕ
Я добре розумію, що не всім на Букнеті такий «розбір» сподобається.
Комусь мій тон може здатися занадто різким, а метафори занадто… тверезими:)))))
Тому, аби нікого не тригерити зайвий раз, а тим, хто любить відверті розмови про текс, дати максимум свободи — я винесла цей допис у свій телеграм-канал "Муза під шафе". Чекаю вас для обговорення теми))
22 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ так скажу, з власних спостережень. Читачі, частіше за все, не шукають в книгах оригінальність (не всі, але більшість!) Вони шукають знайомі емоції, які можна пережити разом з героями, емоції, які їм зрозумілі. Тому, чим простіше і доступніше написано навіть такими ось заїждженими фразами, тим легше багатьом читачам перейнятися атмосферою. Вони ж і в житті так думають: серце пропустило удар, серце калатало об грудну клітку, сльози покотилися по щоках, ноги затремтіли і так далі... Я раніше теж намагалася шукати нові образи. А потім подумала: а навіщо? Якщо хочеш, щоб книгу читали, пиши простіше. Навіть звичні фрази можна змусити звучати трохи інакше. Ніби й оригінально, і читачам знайомо.
Не люблю і стараюся не використовувати " ковтнув" і " серце пропустило удар". Останнє для мене не властиво.
Кожен бачить і відчуває по-своєму. Головне передати відчуття.
А я не знаю чому, але мені не подобається, коли замість "у штанах" пишуть "у штанях". Чесно кажучи, навіть не можу пояснити, чому так… Я перечитала ваш список у телеграмі, і слово "раптом" у мене теж викликало якісь двоякі відчуття, але я не могла зрозуміти, що саме мені в ньому не подобається. Загалом у мене є кілька таких слів, як "раптом" і "на мить", які для мене завжди залишаються трохи під питанням.
Дієз Алго, Мені довелося хвилинку подумати, щоб усвідомити, що це за слово, хах)
Треба все міксувати в міру. У деяких випадках хочеться бачити слова "я відчула" чи навіть пафосні слова, але все залежить від моменту і персонажа))
Тема гостра і цікава. Але дійсно кожному своє ❤️❤️❤️
Ольха Елдер, Так, звісно❤️
Скажімо так, деякі шаблони настільки шаблони, що текст не спримається. З іншого боку, постійно використовувати нестандартні порівняння в прагненні оригінальності іноді приводить до дуже дивних текстів)) Але чи допоможе комусь цей розбір... я не знаю. Як на мене - це ті речі, які повинні відчуватися автором самостійно. Будь який текст потрібно проживати, інакше він вийде штучним... і всі поради асів його не врятують.
Дієз Алго, Так, безумно, я просто ділюсь своєю субʼєктивною думкою і дізнаюсь думку інших, дякую, що поділились своєю)))
Ну незнаю)). Я просто читач, якось неважливо! Головне , щоб історія була хороша і сюжет. Пишіть, автори так як ви відчуваєте.
Щастя, О, дякую) повірте, дізнатися думку читача — це дуже цінно)
Цікавий блог. Я пишу без шаблонів, так, як би відчував мій герой: по правді і по факту. )
Тая Бровська, Дякую, що поділились своїм досвідом)
Цікава тема ❤️❤️❤️
Аріда Демоніар, Дякую❤️
Насправді слова мають силу. Буває так, що одне і те саме речення, словосполучення, мовний зворот або лише одне, самісіньке слово здатне бути влучно підібрано під ситуацію, атмосферу в книзі. Хоча у буденному житті це звучить звичайно та не цікаво.
Зміни - це завжди про розвиток, якими б вони не були.
Катрін Ейснер, Згодна з вами)
Піду гляну, аж цікаво стало)
Олена Ранцева, ❤️
Ви поховаєте фрази-штампи, а хтось через 30 років їх відкопає.
Мова змінюється і це норма)
Ганна Літвін, Повністю погоджуюсь)
Цікаво) Я думала написати не про шаблони, а про слова чи форми правильні, про які коли дізналася, уже намагаєшся лише їх використовувати.
Лана Жулінська, О, так, це також достатньо актуально
❤️❤️❤️
Крісті Ко, ❤️
Дякую за корисний допис! Йду дивитись❤️
Анна Лір, Дякую) Приємно буде обговорити ❤️
Але тема цікава)))
Чарівна Мрія, Дякую)))
Напевно, ви маєте рацію – зловживання шаблонами позбавляє текст індивідуальної мови. Кумедно – буквально щойно дивилася в своєму тексті на речення – "Він похолов він цієї думки." – і замінила на "В нього похололо між лопатками від цієї думки.")
Цікавий блог для обговорення. Трохи суперечливості точно не завадить))
Інколи слово «раптом» означає саме «раптом». Бо як інакше пояснити, що хтось з’явився позаду героя? Тоді це слово просто рятує. А потім, звісно, додаєш відчуття героя, навіть те ж саме волосся, що стало дибки.
Так само й зі сльозою, яка котиться щокою. Вона справді може котитися. Не як тенісний м’яч чи куля для боулінгу, а як щось несвідоме, болюче. Її не змахнути, бо навіть сил пережити біль немає.
Так, іноді тут є й нотка ліні, але часом це справді найкраще пояснення в тексті.
Але на цьому моя суперечливість закінчується. З усім іншим цілком погоджуюсь. Деякі кліше автори й справді використовують надто часто, і це починає набридати. Та й я не свята, іноді теж грішу цим, особливо з поцілунками))
До речі, читала ваш Telegram на цю тему ❤️
У тому то і річ ,або кіно хтось переказує , своїми словами ,або автор прочитавши книгу іншого автора , де що змінює , тому я і кажу що дуже мало авторів які пишуть книги з власної фантазії
О... доволі знайома ситуація)) В мене, наприклад, в деяких книгах часто в персонажів від страху ворушиться на голові волосся, і коли плачуть, то сльози течуть градом)))
А взагалі я не парюся, пишу завжди інтуітивно, як вмію, як знаю))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати