Коли детектив відкриває агентство, йому хочеться назвати його пафосно. Щось на кшталт:

«Бюро Аркан», «Темний Архів» або хоча б «Агенція тіней», щоб відразу було ясно: тут розгадують справжні таємниці, а не гоняються за загубленими котами.

Але моя Кіра живе в реальності, де назва народилась з букету ромашок від мами. І от так із “серйозної” детективної контори виходить агентство “Ромашка” — квітковий кіоск з кримінальним ухилом ?

А далі — ще веселіше. Бо коли в тебе в штаті є дух повітря в окулярах, питання брендингу рано чи пізно заходить у небезпечну зону.

– Що далі, – бурчав Зефір, зависаючи над кавоваркою, – назвемо філію “Півонія та Судові Претензії”?

– Якщо люди платитимуть, – не відводячи погляду від справи, відповідала Кіра, – я хоч “Фіалкою Помсти” назвуся.

– Або “Орхідея і Прихований Труп”, – задумливо додав дух, поправивши окуляри.

– Це вже звучить як наш перший корпоративний детективний роман, – кивнула вона. – І, на жаль, дуже правдиво.

Зефір зробив коло в повітрі, заклавши руки за спину, і театрально зітхнув:

– Я мріяв, що потраплю у великий древній рід магів… А я, бач, працюю у квітковому кіоску з кримінальним ухилом.

– Мовчи, – пирхнула Кіра, – ти хоч у штаті значишся як “стратегічний консультант”.

– Це через помилку в анкеті, – обурився дух. – Я писав “ефірний вітряний інтелект”!

– Ти писав з трьома помилками в слові “ефірний”.

– Я був емоційний!

В цій сцені є все, що я люблю в моїй історії:

- іронія замість пафосу,

- магічний світ, де дух може ображатися на формулювання в анкеті,

- герої, які одночасно втомлені життям і вперто продовжують робити свою справу

Читайте "Нульовий ранг. Детективне агентство "Ромашка"."