Додано
05.12.25 23:19:44
Бісенятко в моєму Пк
Коли вже здавалось, що фінал близько - залишилось усього 40 сторінок, якихось сто тисяч знаків перевірити - раптом бах, і їхня кількість знову збільшилась. Ніби якесь бісенятко вселилося в мій ПК і тихенько підкидає мені нові абзаци, щоби я не розслаблялась і не думала, що редагування коли-небудь закінчиться.
Інколи я навіть уявляю, як воно сидить десь між файлами, сміється у свої крихітні ріжки й додає мені ще одну сторінку тексту «про всяк випадок».
А у когось ще живе цей загадковий дух-трудоголік, що з ентузіазмом множить роботу саме тоді, коли ти сподіваєшся на відпочинок?

Наталія Шепель
264
відслідковують
Інші блоги
Вітаю всіх поціновувачів фентезі! З годом всі книги на мой сторінці отримають нові, більш захопливі обкладики. Другою нову обкладинку отримала книга " Захід Ларда Арімана" яка, є також другою книгою у циклі "
Вітаю всіх поціновувачів фентезі! З годом всі книги на мой сторінці отримають нові, більш захопливі обкладики. Третю нову обкладинку отримала книга " Знатна Графиня Амерзі" яка, є також третьою, і заключною книгою
Це більше, ніж просто історія. Це — частинка мене, яку я вирішив поділити з вами. Кожен розділ — це крок у новий світ. Книга про почуття, які не знають кілометрів. Про відносини, які випробовуються мовчанням, очікуванням,
Вітаю всіх шанувальників темого фентезі, яскравих описів, суворих безжальних битв, сильних героїв, забороненого кохання, руйнівних почутів, та болісних рішень. Презентую Вам свою нову книгу
“— Цзінь Меньлунє, Цзінь Меньлунє… Я майже не сплю останню… вічність. Погладь мене по голові й заспокой серце. — Капризно попросив Юйер, круто змінюючи тон попередньої розмови. Від несподіванки Меньлун
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЄ таке.)
Дух-трудоголік??? Та який там трудоголік — це просто натхнення і внутрішнє прагнення творити :)
У мене теж буває приблизно так: перечитую вже втретє якусь главу, намагаючись знайти одруковки чи нелогічності, а замість цього раптом ловлю себе на думці, що ось тут треба додати емоцію, там — змінити логіку репліки, а отут — кілька слів, які зроблять сцену чіткішою. І ти вже не редагуєш, а знову пишеш — ніби історія сама шепоче, що їй ще потрібно.
А інколи трапляється справжня магія: ти ведеш собі основну сюжетну лінію, працюєш над головною сценою, а між рядками раптом народжується маленька міні-історія, яку ти взагалі не планував писати. Вона просто з’являється — природно, логічно, ніби завжди мала бути там. І ти дивуєшся: «Звідки це взялося?» А потім розумієш, що саме такі несподівані моменти роблять світ живим.
Зрештою, у кожного автора, мабуть, є своє маленьке бісеня натхнення, що тихенько живе у нашій свідомості й підкидає нові ідеї, коли ти вже готовий завершувати. І, чесно кажучи, у цьому є свій шарм і кайф. Бо найбільше задоволення приносить саме те, коли історія починає вести тебе сама — у напрямках, яких ти навіть не планував, але які відчуваються абсолютно правильними
Андрей Романенко (Black Silver), PS. Ну ось знов... Намагався втиснутись в обмежену кількість символів і все одно крапка не влізла. Ох уж це бісенятко ;).
І таке буває ☺️
Буває ☺️
це ж добре
☺️♥️☕️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати