Додано
05.12.25 23:19:44
Бісенятко в моєму Пк
Коли вже здавалось, що фінал близько - залишилось усього 40 сторінок, якихось сто тисяч знаків перевірити - раптом бах, і їхня кількість знову збільшилась. Ніби якесь бісенятко вселилося в мій ПК і тихенько підкидає мені нові абзаци, щоби я не розслаблялась і не думала, що редагування коли-небудь закінчиться.
Інколи я навіть уявляю, як воно сидить десь між файлами, сміється у свої крихітні ріжки й додає мені ще одну сторінку тексту «про всяк випадок».
А у когось ще живе цей загадковий дух-трудоголік, що з ентузіазмом множить роботу саме тоді, коли ти сподіваєшся на відпочинок?

Наталія Шепель
232
відслідковують
Інші блоги
А чи замислювалися ви, що самотність — це і є особистий успіх? Багато людей матеріально успішні, але не вміють залишатися наодинці із собою. Вони постійно щось купують, забивають гаражі автомобілями, будинки — меблями,
Друзі, настав час для нової сторінки «Темного Меча». Ми розпочинаємо другу лінію історії — на іншому континенті, в іншому королівстві, але з тими самими відтінками втрати, страху і надії. Зустрічайте Шанель —
Друзі, я просто не можу стримати емоцій і мушу поділитися з вами цією радістю! Я брала участь у конкурсі «Новорічний збіг обставин» на Booknet, і щойно дізналася неймовірну новину — я виграла! Оповідання там де падав
Друзі! Запрошуємо вас долучитися до літературного конкурсу коротких оповідань "Новорічний збіг обставин" на Букнет Це швидкий святковий конкурс для теплих, легких і позитивних історій, у яких новорічна ніч
Життя частенько підкидає випробування, які доводять нас до межі спустошення. На шляху перешкод часом приходить допомога не завжди коли ми її очікуємо, а тоді, коли надія майже згасає. Доля кидає рятівний мотузок, а якщо
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЄ таке.)
Дух-трудоголік??? Та який там трудоголік — це просто натхнення і внутрішнє прагнення творити :)
У мене теж буває приблизно так: перечитую вже втретє якусь главу, намагаючись знайти одруковки чи нелогічності, а замість цього раптом ловлю себе на думці, що ось тут треба додати емоцію, там — змінити логіку репліки, а отут — кілька слів, які зроблять сцену чіткішою. І ти вже не редагуєш, а знову пишеш — ніби історія сама шепоче, що їй ще потрібно.
А інколи трапляється справжня магія: ти ведеш собі основну сюжетну лінію, працюєш над головною сценою, а між рядками раптом народжується маленька міні-історія, яку ти взагалі не планував писати. Вона просто з’являється — природно, логічно, ніби завжди мала бути там. І ти дивуєшся: «Звідки це взялося?» А потім розумієш, що саме такі несподівані моменти роблять світ живим.
Зрештою, у кожного автора, мабуть, є своє маленьке бісеня натхнення, що тихенько живе у нашій свідомості й підкидає нові ідеї, коли ти вже готовий завершувати. І, чесно кажучи, у цьому є свій шарм і кайф. Бо найбільше задоволення приносить саме те, коли історія починає вести тебе сама — у напрямках, яких ти навіть не планував, але які відчуваються абсолютно правильними
Андрей Романенко (Black Silver), PS. Ну ось знов... Намагався втиснутись в обмежену кількість символів і все одно крапка не влізла. Ох уж це бісенятко ;).
І таке буває ☺️
Буває ☺️
це ж добре
☺️♥️☕️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати