Додано
05.12.25 23:19:44
Бісенятко в моєму Пк
Коли вже здавалось, що фінал близько - залишилось усього 40 сторінок, якихось сто тисяч знаків перевірити - раптом бах, і їхня кількість знову збільшилась. Ніби якесь бісенятко вселилося в мій ПК і тихенько підкидає мені нові абзаци, щоби я не розслаблялась і не думала, що редагування коли-небудь закінчиться.
Інколи я навіть уявляю, як воно сидить десь між файлами, сміється у свої крихітні ріжки й додає мені ще одну сторінку тексту «про всяк випадок».
А у когось ще живе цей загадковий дух-трудоголік, що з ентузіазмом множить роботу саме тоді, коли ти сподіваєшся на відпочинок?

Наталія Шепель
307
відслідковують
Інші блоги
Привіт всім, хто любить темне романтичне фентезі ❤︎ Кіра та Крістіан у книзі «Деклінс 2: Серце чаклуна» навіть на Геловін змушені працювати! Щоправда в цьому провина Кріса... (КАРТИНКА КЛІКАБЕЛЬНА НА САМ
У всьому винен Жорик))))❤️❤️❤️ Вилітаю з автівки й біжу до «бомжа». Тягну за шкірку, підіймаю за плечі, лаюся та несподівано давлюся власними словами – на мене крізь густе золотаве волосся
❤️ КОЛИ ТИ ПІДЕШ... - історія, у якій кохання може закрутити голову, нерви здають без попередження, а здоровий глузд тихенько збирає валізу й тікає у невідомому напрямку! Привіт усім, хто любить історії про кохання! ❤️
Нова історія "(не) тільки ніч" в жанрі романтична еротика набирає обороти) Домінік та Сейдж точно не залишать вас байдужими, тим паче, що ми дізнаємось перший секрет вразливості такої гострої на язик героїні. Тож
Вітаю, любі букнетівці! ❤️ Візит сусіда знову невчасний. Що ж робити?) Оновлення уже у ваших книжечках! (Не хочу нічого обіцяти, але намагатимусь давати оновлення щоденно о 1:00 ночі.) — Сусідко, ти... навмисне намагаєшся
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЄ таке.)
Дух-трудоголік??? Та який там трудоголік — це просто натхнення і внутрішнє прагнення творити :)
У мене теж буває приблизно так: перечитую вже втретє якусь главу, намагаючись знайти одруковки чи нелогічності, а замість цього раптом ловлю себе на думці, що ось тут треба додати емоцію, там — змінити логіку репліки, а отут — кілька слів, які зроблять сцену чіткішою. І ти вже не редагуєш, а знову пишеш — ніби історія сама шепоче, що їй ще потрібно.
А інколи трапляється справжня магія: ти ведеш собі основну сюжетну лінію, працюєш над головною сценою, а між рядками раптом народжується маленька міні-історія, яку ти взагалі не планував писати. Вона просто з’являється — природно, логічно, ніби завжди мала бути там. І ти дивуєшся: «Звідки це взялося?» А потім розумієш, що саме такі несподівані моменти роблять світ живим.
Зрештою, у кожного автора, мабуть, є своє маленьке бісеня натхнення, що тихенько живе у нашій свідомості й підкидає нові ідеї, коли ти вже готовий завершувати. І, чесно кажучи, у цьому є свій шарм і кайф. Бо найбільше задоволення приносить саме те, коли історія починає вести тебе сама — у напрямках, яких ти навіть не планував, але які відчуваються абсолютно правильними
Андрей Романенко (Black Silver), PS. Ну ось знов... Намагався втиснутись в обмежену кількість символів і все одно крапка не влізла. Ох уж це бісенятко ;).
І таке буває ☺️
Буває ☺️
☺️♥️☕️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати