Прощання, яке я відкладала…правда, яку маю сказати

На що спроможна жінка заради кохання?

На самозречення, як Аннет, чи на вбивство — як Луїза…

Хтось захоплюється цим.
Хтось круте пальцем біля скроні й каже, що жінки «нелогічні» та «надто емоційні».

Мені навіть трохи смішно — де жіноча суть, а де логіка? Це ж зовсім різні матерії, особливо коли мова про почуття.

Жінка слідує емоціям, відчуттям.

Вона буря!

Нелогічна і непередбачувальна!

Або ж вона крига!

Здатна творити і руйнувати!

Саме тому чоловічий прагматизм, такий сухий і граничний, він як спраглий путник — тягнеться до цього цілющого джерела любові!

Кожна з нас може розквітнути — ніжно чи вибухово, тихо чи яскраво.
Потрібно лише одне: поруч має бути той, який бачить, чує і розуміє. Тоді ця сила оживає і змінює все навколо.

Дякую тобі, читачу, що пройшов цю історію до кінця. Залишилось останнє оновлення, яке завершить шлях Аннет і прочинить проміньчик світла на Луїзу.

А тепер — запрошую в наступну історію.

Історію про втрату й відродження.
Про жінку-бурю.
Про його левицю.
Про відданість, силу і любов, яка не зупиниться ні перед чим.

«До Поки серце б’ється» — 10 грудня