Ви коли-небудь читали історію, після якої хочеться і сміятись, і плакати одночасно?
Так от — я вирішила нарешті зібрати всі свої оповідки про діда Василя в одну книгу.

Це не стандартна «мила сімейна проза».
Це — теплий абсурд української дійсності, де капронки рятують життя,
старий Жигуль живе краще, ніж більшість людей,
а дід своєю впертістю легко міг би перемогти будь-яку світову кризу.

Я тільки починаю свій шлях на платформі —
тому запрошую трішечки почитати, познайомитись, посміхнутись і, можливо, впізнати когось зі своїх.
 

І так, попереджаю:
мій дід — явище.
І його або люблять, або бояться, або обидва одночасно.

Ю АР ВЕЛКАМ!
Заходьте, читайте, пишіть коментарі — я вам рада ❤️