Всім доброго вечора . Уже скоро буду публікувати нову книгу . Я уже в процесі написання . Тому залишаю вам одну сцену . 

Натомість він знову побачив її — Рюю.

— Допоможіть! — закричала вона.

Аслан швидко накрив її рот долонею.

— Тихо.

— Відпусти! Ти що, прийшов закінчити те, що почав?!

Вони стояли так близько, що відчували подих одне одного. Погляди зустрілися, і світ ніби зупинився.

— Ну? Мовчиш? Не маєш, що сказати?

— Я вб’ю Емре.

— Ти навіжений?! Хворий?! Хто ти такий, щоб забирати життя?!

— Саме так. Я навіжений. Не стій у мене на шляху.

— А якщо стану? Вб’єш мене?

— Я здатний на все.

— Тоді слухай, Навіжений… якщо ти ще раз торкнешся пана Емре — я сама тебе вб’ю.

— Це вже кримінал, — тихо усміхнувся він.

— Мене це не хвилює. Мене ніщо не зупинить.

Аслан дивився на неї — і вперше в житті не знав, що відповісти.

Щось у ній зламало його холод.

Вперше він… розгубився.

Як вам ? Як на мене , сцена вогонь ❤️