До Поки Серце Б'Ється - анонс

Кожен член команди — не просто боєць. Це брат.
По тим ночам, коли сидиш у грязюці під обстрілом і чуєш, як у темряві він дихає поряд, не даючи тобі втратити глузд.
Часом дружба побратимів міцніша, ніж родинні зв’язки.
Вони пішли туди, у саме пекло, щоб витягнути мене. Мене, грішного, впертого, який сам загнав себе під приціл. І тепер від того ще більше пече всередині — боляче за хлопців і соромно за власний егоїзм.

Чоловіки не плачуть — так кажуть. Може, й не плачуть, бо сльози все одно не змиють кров. Але зараз я відчуваю, як усе всередині рветься, тисне на ребра, б’є у груди.

Емоції заварені в мені, як у банці без кришки — киплять, але не мають куди вийти.

Навіть коли вони рвуть сухожилля і ламають кістки — я мовчу.
Бо як тільки дам слабину — трісну, як скло. І тоді вже не склеїти.

Ми вчимо землю пам’ятати наші імена.
Вона вчить нас мовчати.

Запрошую Вас розділити зі мною справжні живі емоції 10 грудня
"ДО ПОКИ СЕРЦЕ Б'ЄТЬСЯ"