Роздуми про життя

В світі, де так багато несправедливості, зла, заздрості, ненависті та сліз часом задаєшся питанням чи насправді такі ситуації можуть бути творінням когось розумного та справедливого і головне - доброго та милостивого.
Для чого сльози сиріт, смерті немовлят, розлука коханих чи рідних? 
Почуття самотності, покинутості, власної безпорадності та відчаю?
Звичайно, раегувати так - наш вибір, але навіть в такому випадку, навіщо це нам?
Я хоч і християнин, але вірю в те, що наша душа має пройти певний шлях трансформації. Карма, душа чи щось інше не мають стільки суті, як потрібний вибір, вчинений особисто нами. Думаю, навіть на свій страх і ризик, можу припустити, що одним життям майже неможливо щось довести бо що може "довести" зародок, усунений, до прикладу, абортом? Що я думаю насправді? - У нас можливе "переродження". 
Знаю, людська логіка обмежена, але навіть вона підказує, що різні ситуації крайнє потрібні нам, оскільки одне - уявляти і робити припущення, а інше - відчувати все на "своїй шкурі" відстанню в життя.
Також вірю в те, що є люди, такі собі "споріднені" душі, яких ти можеш втратити, але і зустріти в зовсім іншому амплуа, також переродившись.
Розумію, важко втрачати когось дорогого і якщо такий "маханізм" існує, не потрібно відразу "спішити" все виправити, оскільки кожне наше життя дано нам для якихось висновків, яких ми не встигнемо зробити. 
Хтось скаже, що я таким чином хочу компенсувати біль від втрати когось близького, а така думка не є нічим більшим ніж "краплиною" самодурства. 
Можливо. А, можливо, і ні.
Що, якщо все має логіку і наш вибір дійсно важливий?
Але зроблений він може бути лише в умовах, максимально приближених до дійсності, тобто і є самим життям.
Для чого така гострота почуттів? 
Бо тільки тоді ми сумніваємося і дійсно можемо "будувати" себе.
Досвід - єдине на що я можу зараз опиратися, дає мені зрозуміти, що все пережите мною в минулому було справді "уроком" то чому я не можу справедливо "масштабувати" це все в щось, розміром з життя?

Не бійтеся говорити правду, бути відвертими і потрапляти в складні ситуаціїї. Так, це важко, але, рано чи пізно, воно приносить плоди, хоч і через піт і кров. Бо немає іншого шляху. Якби все було так просто, то яка була б нагорода?
Не бійтеся нереальності власних мрій, будьте хоробрими!
Не бійтеся вмерти, бійтеся прожити життя, так і не відчувши себе справжнього. 
Думаю, у вас будуть ще можливості проявити себе. Навіть якщо і ні, то ваш вибір оцінять і тепер він не буде голослівним.
Не здавайтеся так просто, бо все має значення. 

ПС Той, хто чинить зло, ще ніколи не впився кров'ю так, щоб спасти свою шкуру і це та наступні життя зроблять його вибір настільки нестерпним, що, будьте певними, він за все відповість. За кожного...

ПС2 Насправді ми не можемо щось втратити. Буквально. Крім себе.
Просто часто не хочемо чекати чи змінювати щось.
Ми не втрачаємо частинку себе, ні - ми знаходимо себе справжнього і "відсікаємо" непотрібне.
Але важливим є не сам той факт отримання, як наш стан пропрацювання, усвідомлення даної події.

 ПС3 Я не знаю що напевне, але раз ми тут, в такій ситуації, то можемо щось змінити, навіть якщо єдине, що реально залежить від нас, - це ми самі.

Тому ми маємо старатися любити, бути чесними з собою та іншими.

Бути справжніми. В кінці-кінців, бути собою.
Так, як задумував все Він. 

 
 --------
Під читання добре підходить композиція  In the Deep Night · Wendel Scherer