часто ловлю себе на тому, що закриваю книгу на середині, навіть якщо сюжет там закручений, а світ — яскравий.
Причина проста: я дивлюся на вік героїв — «22 роки» — і перестаю вірити.
Чому мені, як автору і читачу, цікавіша філософія «30+»?
1. Кінець епохи максималізму.
Коли тобі 20, світ ділиться на «чорне» і «біле». Ти або Герой, або Злодій. Ти готовий померти за ідею, бо ще не знаєш ціни життя. А всі проблеми вирішуються силою кохання. Ти хочеш врятувати світ, бо ще не пробував врятувати хоча б себе самого... Ех, наївні.
У 30+ цей фільтр зникає. Ти починаєш бачити півтони. Ти розумієш, що іноді «правильний» вчинок може зруйнувати чиєсь життя, а цинічний розрахунок — врятувати його.
Це і є та сама «сіра мораль». Вона доступна лише тим, хто вже розчарувався в ідеалах.
2. Багаж, який робить нас цікавими.
Персонаж без минулого — це плаский персонаж.
У 30+ у тебе за плечима вже є «кладовище» помилок. Невдалі шлюби, діти, зруйновані кар'єри, зради друзів, іпотеки, вигорання.
Цей багаж формує характер. Герой 30+ діє не тому, що так написано в пророцтві, а виходячи зі свого травматичного досвіду. Його мотивація — це не «стати обраним», а «вижити і не збожеволіти». І це набагато цікавіше читати.
3. Право диктувати умови.
У юності ми хочемо бути схожими на когось. Ми шукаємо рольові моделі.
У зрілості ми вже знаємо, хто ми є. Ми знаємо своїх демонів по іменах і навіть іноді п'ємо з ними каву.
Дорослий герой не шукає схвалення. Він робить вибір — часто страшний, часто егоїстичний — і несе за нього відповідальність.
Мені подобається створювати героїв, які вже не чекають на принца або принцесу. Вони не шукають партнера, а будують своє життя за своїми правилами. І якщо хтось їм не відповідає — нікого не затримують.
Це менш романтично, ніж у казках. Але це — чесно. Шрами—це не потворність.Це карта нашого виживання.
Чому мої герої — це люди з іпотеками, розлученнями і «складним характером»?
Тому що «сіра мораль» не лягає на чистий аркуш, як приклад Баг: право на душу
А про кого цікавіше читати Вам? Про юних ідеалістів чи про битих життям прагматиків?
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиРізне люблю.)))
Ісса Белла, Це найкращий підхід. У моєму циклі якраз буде багато контрастів: від холодного прагматизму дорослих гравців до несподіваних емоційних сплесків тих, від кого цього найменше чекаєш. Сподіваюся, цей мікс Вам сподобається!
Люблю читати про битих життям прагматиків, але якщо історія про юних ідеалістів які стикаються з суворою реальністю і їх мрії, уявлення розбиваються об скали цієї реальності...то хіба ж не цікавий такий сюжет? Все залежить від того як закрутить гайки автор, чим більше автор не жаліє своїх героїв тим більше історія цікава, інтригуюча і емоційна...
Ох дехто (тобто я) напевно полюбляє драму, випробування, розслідування і інтригує психологічну і щоб одна подія, провокувала іншу і ти такий о Боже як із цього лайна вибереться герой? Що ж буде далі? Як розрулити цей шалений заплутаний квест?
Сюжетів багато як і героїв, все залежить від трансформації героя, обставин що склалися довкола і другорядних героїв котрі підривають олії в вогонь:)
Айрін Айс, Я Вас розумію, але, чесно кажучи, мені набагато цікавіше працювати вже зі складеними особистостями, ніж описувати процес "загартовування сталі".
Коли перед нами доросла людина зі своїм багажем, принципами та травмами, її зіткнення з реальністю виглядає куди драматичніше. Це вже не підлітковий пошук себе, а усвідомлений вибір дорослого, якому є що втрачати. Саме тому Натаніель у 36 — це вже готовий, гострий інструмент, який створює навколо себе дуже незвичні обставини. Дякую за Вашу думку, такі дискусії допомагають краще зрозуміти, чого чекає читач і наше бачення як авторів.
Хі-хі...ну щоб у 30+ мати "кладовище" прям помилок, то це треба було феячить з років 16)))) Мені трохи ближче до 40 ніж до 30....абсолютно згодна з Вами про майже все...але, ще один важливий момент...у мої 20 і у 20 нинішня молодь - два різні світи. Їх не можна порівнювати:цінності, приклади наслідування, розуміння світу.
Звісно віковий максималізм присутній, але у свої 40 теперішня молодь не буде бачити світ, як його бачу я, наприклад)))) Тому у кожного автора є своя аудиторія - люди, які маюсь схоже світосприйняття і рівень свідомості))) Дуже гарний блог, дякую авторові
Соломія Вейра, дякую за такий щирий відгук! Ви абсолютно праві: 20 років тоді і 20 років зараз — це дійсно різні всесвіти.
Згодна) на жаль більшість творів тут - про чорне і біле. А доросле життя, це коли ти обираешь між більшим і меншим злом, а хеппі-енд не стирає остаточно все, що було до.
Агата Маркова, Ви прямо влучили в саму суть! Рада, що цей підхід Вам близький!
Як на мене, це не про вік, а саме про багаж. Нещодавно прочитала оповідання де дитині не має і 10. Але його бачення світу, це щось неймовірне. Це реалістично і життєво. Я таке люблю і сама намагаюся писати саме так.
Яніна Фенікс, цікава думка про багаж! Дійсно, іноді навіть дитина може мати вражаюче глибоке бачення світу, якщо обставини змусили її подорослішати раніше. У моєму випадку 30+ — це просто точка, де цей багаж уже неможливо ігнорувати, і він починає прямо впливати на сюжет. Дякую, що поділилися Вашим баченням!
В мене є різні герої, і це нормально.
Ірина Скрипник, Це правда, різноманіття — це основа будь-якої гарної історії.
Про поганців і містика про це цікаво читати мені.
Магістр Анімарум, Саме так ❤️
Ну, може не всі в 20 такі ідеалісти, так само , як і в 30+ такі циніки... І все одно прогинаються під обставини, під кохану людину - що логічно, бо те, що не росте і не змінюється - вмирає)) Залежить від автора. Судячи з вашого блогу, можна сподіватись, що буде цікаво...
Дієз Алго, Згодна, життя значно складніше за сухі цифри. Дякую, що зазирнули до мого блогу. Сподіваюся, мої "прагматики" Вас не розчарують
Тут все залежить від книги. В моїй пам'яті відбулась лише одна сильна трилогія, де герой молодий хлопець 13-14 років. Написав її Сергій Садов, назва "Рицар ордена". Про хлопчину, який потрапив у світ меча і магії. Хоча там сюжет і доволі лінійний, але спостерігати як ГГ себе поводить і як потім це впливає на його формування дуже цікаво. Більше не пам'ятаю щоб щось таке чіпляло.
Андрей Романенко (Black Silver), Що там за назва така, яка яка не лізе у 200 символів? =))
Багато залежить від автора, сюжету і його подачі, мене мало турбує вік, якщо персонаж багатогранний та цікавий, і так всупереч поширеному ейджизму, я вважаю, що людина може бути багатогранною у будь-якому віці, бо це частина її сутності, "складність" персонажа, на мій погляд далеко не у цифрі з паспорта.
Кожен вік безперечно має свої "за" та "проти", втім я знаю чимало 30-річних інфантильних підлітків, що досі намагаються комусь щось довести і 20-річних вдумливих, ерудованих і розумних людей, що мусили подорослішати раніше, через певні обставини. Все дуже відносно) Ділити людей на "ідеалістів" і "прагматиків" виключно за ознакою віку дуже наївно, на мій погляд, втім, можливо у нас різна інфо-бульбашка. Що теж нормально.
Чи зможу я асоціювати себе з героїнею якій умовно 16 чи 20 років? Може і ні. Чи можу я поважати її за позицію, риси чи вчинки, які їй прописав автор? Цілком, якщо історія написана справді цікаво
Тож для мене все залежить від майстерності автора і тільки
У моїх книгах вік залежить від історії, про яку я пишу. Останнім часом мені імпонує подавати персонажів у різному віці, аби читач бачив зростання героя і як змінюється його світогляд.
Кайла Броді-Тернер, Погоджуюся, майстерність автора — це фундамент. Але я дивлюся на це ще й як на шлях: цілком можливо, що років через шість, коли мені буде 40, я так само перегляну свої погляди щодо теперішніх 30-річних героїв. Це ж і є розвиток. Дякую, що поділилися досвідом!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати