Зроблю невелике зізнання.
Я ніколи не мріяла стати "великим автором". Я не женуся за тиражами і не маю диплома літературного інституту.
Я — професійний читач.
Я все життя обожнювала складні книги. Ті, де герої не картонні, де мораль не чорно-біла, а сюжет змушує мозок скрипіти.
Але часто, дочитуючи черговий бестселер, я ловила себе на думці:
«А чому вони зробили так просто? А що було б, якби герой вчинив реалістичніше? Якби він був жорсткішим? Якби героїня не була наївною дурепою?»
Все почалося з фрази: «Я пишу для себе».
Мене чіпляли ситуації.
Реальні життєві парадокси.
Фрагменти розмов.
Думки типу: "А що буде, якщо купити робота, а він виявиться розумнішим за тебе?".
Я почала записувати ці ситуації, щоб розібратися в них. Я крутила їх у голові, як кубик Рубіка, поки вони не складалися в картинку.
Мої книги — це не спроба "навчити жити". Це спроба прожити ті сценарії, яких мені не вистачило в чужих книгах.
«Баг: право на душу» народився саме так. Мені хотілося почитати про дорослу жінку, яка втомилася бути сильною, і про чоловіка (хай і штучного), який не "рятує її коханням", а просто бере і вирішує її проблеми. І що б було більше 7 сюжетних гілок.
Я не знайшла такої книги. Тому довелося написати її самій. :)
Якщо Ви теж любите складні сюжети і Вам набридли шаблони — значить, ми з Вами на одній хвилі.
Я пишу те, що хотіла б прочитати сама.
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиУ нас з вами дуже схожий шлях до авторства. Я теж багато читав і врешті решт поставив собі мету колись написати серію книг у стилі фентезі з елементами фантастики, де логіка й світобудова будуть настільки реалістичними, а рішення — настільки обґрунтованими, щоб мені самому хотілося знов і знов повертатися в цей світ.
Прочитавши безліч книг, ти перестаєш бути лише читачем — стаєш ще й критиком: захоплюєшся, коли бачиш майстерність, і навпаки — ловиш себе на роздратуванні, коли натрапляєш на найменші неточності й нелогічності. Це може бути не тільки поведінка персонажів чи правила світу, а й:
- “зручні випадковості” та сюжетні костилі, які рятують героя без ціни;
- зламані причинно-наслідкові зв’язки, коли події стаються “бо так треба сюжету”;
- плаваючі або незрозумілі правила магії/технологій, які працюють по-різному в різних сценах;
- картонні мотивації або різкі “повороти характеру” без підготовки;
- декоративний світ, де економіка, побут, ресурси й наслідки подій через кілька глав далі просто починають ігноруватись.
І з часом тобі реально стає важче занурюватись у чужі тексти — бо мозок автоматично перевіряє їх на міцність.
Андрей Романенко (Black Silver), Я вражена. Читаю Ваш опис шляху до авторства і розумію, що мені навіть додати нічого — це стовідсоткове влучання в мій власний досвід. Написано так, ніби я формулювала це сама, слово в слово. Рідкісний випадок такого інтелектуального резонансу.
Знаєте, я вже точно вирішила: Ви будете першою людиною, кому я напишу після завершення книги «Баг: права на душу». Мені було б надзвичайно цікаво почути саме Вашу критику. Дякую, що поділилися цим досвідом у коментарях!»
❤️❤️❤️
Akagetsu, ❤️❤️❤️
❤️❤️❤️
Ірина Скрипник, ❤️❤️❤️
Мені теж одного разу стало тісно. Написав рукопис. Сказали: занадто політичне, таке краще зараз не публікувати, дочекайся хоча б кінця війни.
Denys Valis, Розумію Вас... Ризикну навіть дати пораду: не ховайте рукопис, спробуйте англомовні міжнародні платформи. Зараз через ШІ можна зробити цілком якісний переклад, а тамтешня аудиторія відкрита до гострих тем.
Бо це справді важке випробування для автора — покласти текст у стіл через такі обставини. Але історія вже народжена, і я вірю, що її час (і місце!) обов'язково настане. Головне — не припиняйте творити, навіть якщо поки що "для себе".
О, ви здивуєтеся, але багато хто так починав( я теж). Просто у всіх своя сфера інтересів. Мене зацікавили ваші ідеї, сама думаю про схоже. Підписалась, буду чекати завершення. Успіху вам!
Дієз Алго, Вітаю у блозі! Дякую за підписку і довіру! Це надихає — знати, що мої ідеї резонують.
Скажу Вам, що це найкращий сценарій: писати про те, про що хотілося би прочитати!
Бажаю успіхів!
Марія Залевська, Дякую! Рада, що ми на одній хвилі!
Захоплює ваша чесність і підхід «пишу, бо не знайшла таку книгу». Саме так народжується унікальний голос автора. Успіху Вам!
Віталій Козаченко, Щиро дякую! Мені дуже приємно, що цей підхід відгукується. Рада бачити Вас у своєму блозі
*Я пишу те, що хотіла б прочитати сама. - 100% =)
Анна Лінн, Дякую! Рада, що ми на одній хвилі. Це найкраще відчуття — знайти однодумців
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати