— Чому ти не спиш?
— Я створюю світ. Я краду час у сну.
Багато хто помітив: сповіщення про оновлення Баг: право на душу приходять у дивний час. Друга ночі. Третя. Четверта ранку.
Ні, у мене не збився годинник. Просто мій графік виглядає так:
? Ранок/День: Я живу у світі законів, договорів та дедлайнів. Нескінченний потік задач, побут, вирішення проблем, "доречний одяг" та серйозне обличчя.
? Ніч: Я змиваю макіяж, наливаю чай і перетворююся на творця кіберпанку.
Вдень я надто зайнята реальністю. Але коли місто засинає, коли гаснуть вікна і стихає шум... прокидається Magister Animarum.
Кажуть, що найчесніші розмови відбуваються на кухні о 4-й ранку. Мої герої дотримуються того ж правила.
Це єдиний час, коли я можу чути їх, а не шум світу. Ніч — це час для "сірої моралі", складних рішень і текстів, які народжуються з тиші. Вночі мій внутрішній критик спить, а муза (чи то демон творчості) виходить на полювання.
Так, зранку я буду схожа на панду. І на прогулянці складно буде сказати, хто кого вигулює: я чихуашку чи вона мене. Так, це виснажує.
Але коли я дописую вдалий діалог, де іскри летять на всі боки... Або коли всі 7 сюжетних ліній вдалося поєднати логічно та реалістично, і раптом з'явилась восьма, яка теж ідеально лягла в канву сюжету... У такі моменти я відчуваю такий приплив енергії, що сон здається марною тратою часу.
Тож вибачайте за нічні сповіщення. Вважаймо це ексклюзивним доступом для тих, хто теж страждає на безсоння.
Є тут ще "сови"? О котрій годині Ви зазвичай читаєте чи пишете?
Добраніч нормальним людям. І привіт нічним читачам! ?
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТа сама історія :), але впрофіль.
Вдома дружина, троє дітей і кішка — тож мій особистий час починається десь з пів на одинадцяту вечора і триває, поки просто не вирубишся. А вранці — садочок, школа, робота і знову вперед, у ритмі такого собі реалістичного «вальсу».
І чіхуахуа в цьому режимі впевнено заміняє кішка, яка вже о пів на сьому починає ластитись просто до обличчя, дуже прозоро натякаючи: «Хазяїн, ходімо, ти ж не забув, що мене треба погодувати»?
Андрей Романенко (Black Silver), це точно. Мабуть, у кожного з нас, хто має сім’ю та велику відповідальність вдень, ніч залишається єдиним часом для «авторської автономії». Це не просто графік, а необхідність: тільки в тиші, коли домашні справи завершені, можна повноцінно реалізовувати ті самі внутрішні структури та логічні зв’язки. Схоже, це універсальний алгоритм для тих, хто намагається поєднувати реальний світ із тим, що створює перед монітором. Дякую за розуміння
Прозу зазвичай пишу ввечері перед сном. Що стосується поезії, то в будь-який час, адже натхнення може прийти коли-завгодно. Якщо відкласти, то складно буде відтворити ті емоції і почуття, які виникли, адже буде зовсім інше сприйняття обставин.
Lilia Fox, Дуже цікава думка! Дякую, що поділилися — такі рефлексії завжди дають новий ґрунт для роздумів.
Та сама ситуація)
Сил Вам та наснаги!❤️
Кайла Броді-Тернер, Навзаєм❤️✨
О, я також пишу уночі. Ця тиша все що потрібно, щоб почути історію, що тихо шепоче у серці.
Яніна Фенікс, Дякую, що поділилися! Дуже рада зустріти однодумців
Тіки вночі, або понад ранок))
Ромул Шерідан, Так, це час, коли ніхто не заважає зосередитися. Дякую за коментар!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати