Додано
28.11.25 13:05:39
Звідки беруться тексти?
Сьогодні я до вас із творчим питанням. Вранці перед роботою я друкувала на телефоні нову книгу. Набирала текст дуже швидко, і це помітила колега. Її питання мене добряче розсмішило: — Ти книги пишеш з голови?
А тепер питання до вас, мої солоденькі.
А як народжуються ваші тексти?
Може, вам на вушко нашіптує демон, який вирішив, що написання хтивих книг — то саме його покликання? Чи вас узяв у полон злий ШІ, який прагне таким чином захопити світ? Чи це все ж голос із космосу?
До речі, а це прекрасний сюжет: демон підписує з письменником договір з умовою, що кожна третя книга буде написана (надиктована) пекельними вустами…
26 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВ основному ідеї вертяться в голові, іноді "підгляну" якусь ситуацію, і в голові завертиться)
Лана Жулінська, Це так)) Достатньо однієї іскри))
Це справді дуже цікаве й актуальне питання, яке можуть зрозуміти тільки творчі люди. Люди з інших професій часто просто не усвідомлюють наших процесів. Мені теж якось сказали, що письменники - це “страшні люди”, бо запускають антени в космос і переходять у свій астрал. Я довго сміялася з цього коментаря)))
Особисто коли я працюю над текстом, я постійно думаю про діалоги, сюжет, і раптом фрази, цитати чи ідеї просто самі приходять у голову. Пояснити це важко. Можливо, у нас і справді відбувається якийсь свій загадковий астрал...
Катерина Винокурова, Так, ви праві))) Письменника зрозуміє, тільки письменник!!!
Яке чудове, і водночас, глибоке питання! Мої тексти народжуються не "з голови", а з моменту, коли спостереження перетворюється на ідею. Це як блискавка в голові — я бачу щось у реальному світі, і раптом цей "сигнал" починає розростатися в цілий сюжет. Це не демон і не ШІ, а, скоріше, мозаїка з мільйонів деталей: прочитаних книг, випадкових діалогів, сновидінь та музики. А потім, коли ідея сформувалася, я просто стаю "перекладачем" того, що вже існує в моїй голові.
Хоча, якщо чесно, іноді здається, що наді мною просто схилився той самий демон і шепоче: "Пиши це, нікому не пояснюй, просто пиши!"
Катерина Винокурова, Та та ♥️
Мені варто лише почати) Чоловік вже по посмішці розуміє, що я в процессі) Це все йду з середини)
Катерина Винокурова, Це круто))))
Мої тарганчики уважно все прочитали, задумалися над таким важливим питанням й тут же відправилися на термінову нараду ☺️☕
Аріда Демоніар, Ого у вас все налагоджено))
Ідея для написання книги може прийти звідки завгодно. Сюжет декількох книг мені, наприклад, наснився. А ось сам текст з усіма підробицями дійсно йде з голови. Коли входиш в стан натхнення, то текст ніби сам з'являється у голові, а ти тількі записуєш його. В мене цей процес проявляється саме так.
Олена Лук, Ахах це так)
Та хто його знає хто їх нашіптує. Чи на вушко демон, чи він вже десь в голові))
Марина Мелтон, Темна сторона)))
Мої чортинята не раз такі перли видають, що я їх боюся.❤️❤️❤️
Катерина Винокурова, Я інколи так і роблю, але в дома, щоб не виглядати божевільною))))
У мене там цілий колектив))))
Катерина Винокурова, )))
Ну... про бісеня на своєму лівому плечі, яке мене супроводжує і вдома, і на службі, і скрізь, я вже якось згадував) А взагалі по-різному буває. Деякі сюжети мені реально наснились (а наяву я б такої забористої маячні, мабуть, не придумав) =)
А частіше всього, звісно ж, просто в голові з'являється. Причому в найнеочікуваніші моменти))
Очерет, У мене так цілі сцени пропадають((( Бо не буває часу записати
Це не я пишу книги) Я просто інструмент, через який герої розповідають свої історії) іхіхі))
Mary J, Демони працюють))
У мене в рандомний момент в голову йде сценка їх діалогу, може від прочитаного або від побаченого. І ця сценка така яскрава, що хочеться її записати. А потім починаю до неї додавати історію цих героїв, їх шлях до цієї сцени і що буде після. Іноді так навіть приходить в голову кінцівки, і щоб до неї довести доводиться купу всього вигадувати.
Можна назвати це видінням ( ˃ᴗ˂ ) Боже, як це не правильно звучить...
Ганна Літвін, Але це ж справді видіння)) Цілі фільми і життя у нашій уяві))
Є ризик, що мене закенселять, але мої тексти майже завжди беруться з інших текстів. Або манги. Або кіно. Або мультфільмів. Просто в якийсь момент мені приходить в голову щось типу: "А що якщо б замість головного героя була жінка?.." Або "Хочу так, тільки в атмосфері стімпанку". Або просто щось вигадується під музику)))
Чарівна Мрія, Не бачу нічого поганого у тому, щоб надихатися навколишнім світом)) Ми усе пропускаємо через призму власного сприйняття. І тоді кожна історія, картинка, погляд вимальовується іншими фарбами))
О, історії приходять по різному. Буває короткий спогад, речення у книжці, сон або осяяння))) У мене цілий записник із коротким викладом))) аби тільки час і дисципліна)))
Христина Вілем, Все навколо надихає))
Часом здається, що я не створюю історію, а записую, наче вона вже жила до мене і хоче, щоб її почули інші.
Белла Ісфрелла, Теж іноді відчуваю таке)
Скажу чесно, останнім часом трохи перестав себе заморочувати голову, знаходженням ідеальної, крутої ідеї. Мені здається важливіше напрацювати навички саме для письмеництва, тобто розкриття героїв, вміти побудувати сюжет так, щоб сторінки самі горталися, вміти правильно розставити "пастки" для читача. Наприклад нещодавно, на просторах інтернету натрапив на такий пост, що у вмілих руках, навіть найбезглуздіша ідея, може перетворитися на цікавий матеріал :)
Катерина Винокурова, Наприклад покемони проти римського легіону :)
На цьому побудована ціла серія книг, зараз пошукаю :)
Я сприймаю своє натхнення як конкретного персонажа) Кожна нова книга, це новий голос, який нашіптує мені свою історію тож я просто сідаю і дозволяю йому мене вести, а я лише занотовую. Це може бути голос головного героя поточної книги, може бути другорядний. Та це завжди той, чию історію я складаю)
Кайла Броді-Тернер, Дуже цікавий підхід)))
я не встигаю записати все що мені в голову приходіть
Анна Лінн, Ахах так само)))
❤️❤️❤️
Лірія Маєр, ♥️♥️♥️
Ні, ну я точно знаю, що тексти пише клятий ШІ. Доводить до шизи, а потім використовує в своїх цілях))
Ромул Шерідан, Ахах)))
Ну чому ж зразу демон є ще інші не менш прекрасніші створіння. Мавки, духи, домовий та інші чудові створіння. (Жартую) Якщо серйозно то по різному природа надихає та стихії , шум вулиць в якому знаходжу тишу, або може приснитись ... ❤️
Катерина Винокурова, Так, ви праві ❤️❤️❤️✨
Хаха, цікава версія колеги: а звідки ще можна писати книги?))
Тексти беруться з життя, оточення, людей, емоцій - всього, що торкається мого серця ❤️❤️❤️
Катерина Винокурова, Хоча чому я дивуюся, якщо мій колишній чоловік-поет, дивувався, як це я можу писати прозу і висловлювати думки в таких обсягах))))
Тю, Ви шо, забули? Зараз всі книги пише ШІ. Експерти точно знають )))
Катерина Винокурова, Шу демони й ШІ, все )
Ще є таке ствердження, що всі письменники і взагалі творчі люди зчитують те, що створюють з інформаційного поля планети).
Олена Лук, ♥️♥️♥️
"З голови”… Хм…
Ну, майже. Іноді пальці стукають по клавіатурі чи чиркають ручкою швидше, ніж я встигаю усвідомити, що мозок там уже понавигадував. Наче думки просто пролітають повз мене, зачіпаючи лише, а руки ловлять їх на ходу, не питаючи дозволу. :-)
Наталія Шепель, Точно)) Добре, що пальці встигають за думками))
Дійсно кумедне питання)) В мене таке відчуття, що мені точно хтось нашіптує, бо мозок постійно ті ідеї генерує) Не встигаю я стільки книг писати, скільки ідей лізе. А мозок продовжує і продовжує...)
Анна Потій, Ну демони не сплять))))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати