Вітаю, мої любі! 

Запрошую на сторінки роману "Принцеса мого коханого шефа".

Тільки на Букнет!

Історія таємного кохання. 

Навіть якщо втекти світ за очі — від почуттів не втекти!

✨♥️✨♥️

Доки Арсен телефонує якійсь Софії Павлівні, я підбираю слова для відмови. Нервую та не можу почуватися нормально.

Вернер же тим часом завершує розмову і прикипає поглядом до мене.

— Аліно Володимирівно, зараз економіст принесе потрібні теки, і ми...

— Арсене Максимовичу, вибачте мені мою нахабність... Але чи можу я знати, чому ви взяли мене на вакансію свого помічника..? — ніяковію, та все ж продовжую. — Ви ж на співбесіді сказали, що я її завалила?

Чоловік хмикає і, примружившись, відверто дивиться на мене. Я ж опускаю очі, бо від цього відвертого погляду можна збожеволіти. Це ж гріх — бути таким красивим... А голос? Його голос для мене — наче симфонії Бетховена.

— Аліно Володимирівно, вам робота потрібна? — надто суворо цікавиться чоловік.

— Потрібна, — навіть не замислюючись, відповідаю. І лише потім розумію, що не повинна була так відповідати. Розгублено кліпаю та додаю: — Але вакансія вашого помічника — це велика відповідальність. Невпевнена, що я впораюся...

— Не вигадуйте, Аліно Володимирівно, у вас все вийде.

За продовженням сюди...