Хей, волоцюги!

Заглушіть мотори своїх байків, сідайте до вогню та послухайте мою історію.

Я розповім вам про Несвіт - місце, де розумне життя збереглось лише у невеликих захищених поселеннях, де світ повен нечисті та бандитів, а потрісканий асфальт старих доріг тривожать лиш ноги мутантів та, зрідка, колеса наших байків.

Життя тут ніц не варте. Вартують лиш їжа, набої та запчастини. А ще - демони. Без демона твій байк нікуди не поїде - бо світові запаси пального давно помахали нам ручкою.

Колись ми жили у спокійному та відносно мирному світі, де були розвинені і техніка, і магія. Але потім сталась катастрофа, і то було до біса кепсько.

Більшість людей стали ходунами і почали жерти інших. Птахи та звірі - стали мутантами. І почали жерти усіх інших. А на додачу з розломів поналазило якоїсь іншосвітової нечисті, яка... Ти не повіриш, брате, але вона почала жерти усіх інших.

Люди тут виживають, як тільки можуть, і у кожного свій шлях. Хтось живе у таборах, намагаючись в міру своїх сил принести користь спільноті. Хтось, шукаючи легкої наживи, подався у рейдери, аби брати все від життя силою. Найбільш звихнуті подалися в секту Чорного Місяця - ці дурбелики вважають, що ми отримали заслужену кару за те, що буцімто відкинули якісь там завіти предків, і цей процес треба завершити. Ну-ну, хай спробують...

А найбільш відчайдушні обрали своїм домом дорогу й стали мисливцями. Як я.

Мене звати Бузер, хлоп'ята, і, можливо, хтось із вас вже чув про мене.

Хай вітер доріг завжди дме вам в спину!

Четверо схиблених та вітер доріг