Аби її конкурент приревнував...

вона просить у його найкращого друга позичити їй поло і між ними виникає сцена ревнощів. 

— Дівчатка, невже хочете приєднатися? — На обличчі Вадима зʼявляється легкий румʼянець. Він простягає нам пакет зі своїми солодощами, але ми з Люсі поспіхом махаємо головою. 

— З радістю, — відповідаю я, усміхаючись на всі 32. Женя також радий нас бачити. Він обіймає спочатку мене, а потім мою подругу. Для мене він є найадекватнішим з цієї трійці й для мене ще досі залишається загадкою, як він дружить з цими двома. Лише Сашко показує все своє невдоволення нашій появі. Я ігнорую його й підходжу ближче до Вадима. 

— Маєш чудовий вигляд, Марі. — Він відкидається назад, звільняючи мені трохи місця на лавці, але я нахиляюся ближче. 

— Буду виглядати ще краще у твоєму поло. Ти ж позичиш мені його на гру?

Він здивовано моргає, а потім щипає себе за руку, мов це його сон. Пакет у його долонях починає шурхотіти. На обличчі Вадима змішалося одразу дві емоції — страх та захват. Позаду Олександр пирхає, ледь приховуючи посмішку. Саркастичну та зухвалу. Одну з його фірмових, яку він часто кидає мені при зустрічі. 

— Ем… Звісно, Марі. Якщо дуже потрібно. — Ми одночасно починаємо роздягатися. Я не відводжу погляд від Вадима, який хоче мов страус заритися у пісок від збентеження. Коли я розстібаю останній ґудзик, то він геть заплющує очі. 

— Не подобається? — Я стою перед ним в одному лише бюстгальтері, надіючись, що він своїми жартиками розрядить напругу між нами. 

Якщо вас зацікавив уривок, то запрошую до прочитання моєї книги "Вороги кохання".