Я Анна, я автор який вирішив поділитись з вами цікавою ситуацією. Зараз я в посиленому режимі пишу книгу під назвою "Зоряна в академії космічного флоту" точніше я її дописую. Поставивши собі за ціль дописати її до кінця цього року я вирішила жодним чином не відволікатись на інші твори. Я вирішила? Хах) Так, смішно що аж плакати хочеться. Мій мозок в той момент коли я писала вирішив підкинути ідею назви книги тоді обкладинка прийшла в уяву. А далі...прийшла історія, від початку і до кінця. Я швидко записала основні аспекти і сіла знову писати та як би не так, на цьому ми не зупиняємось. Треба ж бо одразу сісти і почати писати бо вже прямо руки сверблять а дедлайн хай горить. Ні це я жартую я допишу історію зоряний і цей блог тому доказ. Але сам факт того як легко можна відволіктись від історії мене дивує. А тоді сидиш з сімома недописаними творами і думаєш я це воно вийшло...
Я іще й пишу шматки по десять тисяч знаків на історію, котра в голову залетіла. А потім вони ще й виявляються непотрібні))
А закінчувати книгу завжди важче, чим починати.
Болюча проблема) Дуже вас розумію. Сама часто ловлю ідею книги просто зі стелі, хоча вже й так маю багато роботи над наявними творами. І так само як ви, записую все, поки натхнення не зникло) Бажаю удачі з вашими ідеями)
Дієз Алго, Сучасність проблемна річ, хочеться займатись тим чим хочеться але є робота дім в якому чомусь вічний срач і рідні яким потрібна увага саме тоді коли пишеш)
Якщо ви добре відчуваєте сучасні читацькі смаки у соц. мережах, розумієте, що чіпляє аудиторію, вмієте створювати короткі відео і вже ведете власний активний канал - цей конкурс для вас! Ми хочемо знайти людей, з якими зможемо
Між тінню та мовчанням . . . Маккензі мовчки витягнув із папки стару фотографію. На ній перед головним входом готелю «Блеквуд» стояла група людей. Адміністратори, покоївки, кухарі, нічні портьє, кілька чоловіків
✨Доброї ночі, творча й читацька спільното!✨ ⚜️ Силоміць відклав захопливе читання Ваших книг, щоб опублікувати блог про своє оновлення))) Ну, чесно — так пишете, що неможливо відірватися. Але попри
Стен узяв конверт, але зараз йому було байдуже до нього. Лише тепер до нього по-справжньому дійшло: Джозі збиралася покинути його в день його народження І покинути саме того дня, коли вона завжди сяяла для нього, мов
Вітаю, шановні читачі! Чудова можливість провести останні дні літа за цікавою історією ;) Перша книга дилогії - тут. Друга книга дилогії - тут. Дякую за увагу, приємного читання!
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗнайома ситуація))) Тому й купа книг в процесі у мене. Але всі завершую. Рано чи пізно)
вітаю!) бажаю натхнення) я теж маю за мету дописати свою історію, до кінця року сподіваюся у мене все вийде і у вас теж!)
Я іще й пишу шматки по десять тисяч знаків на історію, котра в голову залетіла. А потім вони ще й виявляються непотрібні))
А закінчувати книгу завжди важче, чим починати.
Цілком згодна з вами, у мене також таке є☺️
Кучеренко Анна, Але проти натхнення не попреш, поки ж момент)
Болюча проблема) Дуже вас розумію. Сама часто ловлю ідею книги просто зі стелі, хоча вже й так маю багато роботи над наявними творами. І так само як ви, записую все, поки натхнення не зникло) Бажаю удачі з вашими ідеями)
Ніколи не кажи ніколи... Колись я напишу пост на цю тему) Бо для мене щось таке сказати - 100% буде навпаки
Дієз Алго, Сучасність проблемна річ, хочеться займатись тим чим хочеться але є робота дім в якому чомусь вічний срач і рідні яким потрібна увага саме тоді коли пишеш)
Як я вас розумію. Потрібно дописати, що вже є, а тут приходять нові ідеї. ❤️
Крісті Ко, Так це схоже проблема багатьох^.^
❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати