Назріли питання!
Зараз у «Сансетному серпі. І частина» розгортаються не дуже приємні події. І в мене виникло питання до авторів. Але буде цікаво почитати й думку читачів.)
Антагоніст чи антигерой, який має шанс на трансформацію? Токсичність, яку можна виправдати минулим, чи бажання прикрити свої помилки?
Де знаходиться межа між тим, щоб створити героя, який матиме шанс не тільки в уяві автора, а й для читача?
Кожен автор бачить своїх героїв по-своєму. Кожен автор прописує персонажів із певною метою. Звісно, є справжні антагоністи — зло в чистому вигляді, яке має безкомпромісно викликати огиду й створювати напругу в сюжеті. Читач має їх ненавидіти і не дозволяти собі навіть думки пробачити їхні вчинки.
А є токсичні герої, які мають блукати, падати та підніматися. Вони мають свій багаж минулого, травми та певні патерни поведінки. Ці герої мають створювати змішані почуття. Читач може шкодувати, жаліти та бажати підтримати. Інший скаже, що такий герой не має права на прощення. Як на мене — це чудово.
Але, будучи занадто близько до тексту, автор не завжди може відчути його зі сторони читача. І я точно належу до таких.
Кай — людина, яка обіцяла не брехати власній дружині. Але його брехня почалась ще задовго до їхнього шлюбу за угодою. Кожного разу він був винен у тому, що вона страждала — не тільки морально, а й фізично. І врешті-решт, коли Луна нарешті вирішила обрати себе, вона потрапила в маєток психопата. Вихід із того місця завжди був тільки один.
Цей чоловік був занадто довго антигероєм. А я вже починаю переживати, чи знайде він шлях до серця читача. Бо, якщо чесно, я дуже його люблю. Але ж це я його писала, знаю все його життя.)
Тому питання: чи турбуєтеся ви про своїх героїв?
Це може стосуватися не тільки негативних персонажів. Біль, страждання та ментальна м’ясорубка — усе, що ви скидаєте на них, — викликає у вас щирий жаль, наче ви це переживаєте? Ви плачете, коли пишете болючі сцени? Вам болить настільки, що ви готові відстоювати своїх героїв навіть перед бета-читачами?
Поки він страждав на самоті, шукаючи її по всьому світу, вона чіплялась за біль, який він причинив їй.
17 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДуже цікаве питання! Мені завжди цікаво, як автори ставляться до своїх героїв, особливо до тих, хто робить помилки або навіть завдає болю іншим. Мені здається, що якщо письменник переживає разом зі своїми героями їхній біль як власний, значить він живе своїм твором і вніс у нього частину своєї душі.
Люмен Белл, ❣️❣️❣️
А як про них не турбуватися якщо вони, як діти. Народжуються в середині тебе і ти даєш їм життя на папері!
Марина Мелтон, Дякую, що поділились своїм баченням❤️
Так, я абсолютно розумію, про що ви кажете.
Я так сильно прикипіла до героїв циклу книг "Нейтральний світ". Ден у мене не простий, і на початку альфа-читачка вирішила, що він козел. А я ж знаю, чому мій герой так поводиться, але для того, щоб змінити її думку, не пояснюю, а пишу далі.
Бети тільки підсвічують свої висновки після прочитання, а не критикують)
Люмен Белл, ❤️❤️❤️
Авжеж, турбуємось! Особливо, коли більшість читачок в коментарях пише, яка він падла, а ти все далі розумієш, що за фінал тебе розстріляють...
Чарівна Мрія, Думаю саме гостросюжетні та суперечливі фінали запам'ятовуються найбільше) Дякую, що поділились❤️
Я настільки турбуюся за своїх героїв, що створюю цикли))) де другорядні стають головними і отримують свою історію❤️❤️❤️
Тея Калиновська, Оце крута стратегія ❤️Всі мають право на щасливий кінець) Дуже класна любов автора до своїх героїв у вас ❤️Дякую, що поділились думками)
Класні візуали ❤️❤️❤️❤️
Лана Рей, Дякую❤️
Я не вважаю Кая поганим, бо в житті всі помиляються, я проживаю, плачу, пропускаю цю історію крізь себе. Хоча ваші коментарі і поясненя вашої точки зору мають великий вплив.
Oksana Le, Дуже дякую, що завітали❤️Вже не вперше бачу в коментарях, і це супер цінно, що не забуваєте лишити кілька слів!❤️
А щодо Кая, то і я не вважаю його поганим. Навпаки, Кай чоловік у якого найглибша та найсильніша трансформація, яка буде в цьому циклі. Він пройде через пекло і відчує на своїй шкурі миті, коли вже не зможе ні на що повпливати. А як ми знаємо, контроль його все. Коли я кажу, що він антигерой, то маю на увазі данний момент для читача. Та насправді він людина, яка усвідомить свої помилки через занадто велику ціну. І нарешті навчиться відпускати по справжньому.
Для мене, серце серії це Луна. А Кай - нерв, біль який не можна заглушити. Його можна любити чи ненавидіти, але ігнорувати його транформацію як людини та чоловіка читач точно не зможе❤️
Зізнаюсь, особисто мені, як автору, до біса важко тримати певну дистанцію зі своїми персонажами. Адже рано чи пізно прив'язуєшся до них. Починаєш відчувати їх емоції, відчувати їх по справжньому. Стає важко писати деякі сцени, адже відчуваєш все це на собі.
Але ще важче змушувати свого персонажа робити те, що і сам не хочеш, але персонаж мусить це зробити, бо він такий, яким Ви його створили. І я думаю, в цьому і полягає мастерство оживлення перснажа. Він стає справжнім. Без фальші, без глянцю, багатосторонній. Викликає змішанні почуття, адже це природно. Всі ми не ідеальні, але постійно намагаємося такими стати. В нас є і погане і хороше. Є що подобається людям, а є що злить, що дратує. Хтось нас кохає, хтось ненавидить. Хтось розуміє, а хтось дивиться, як на божевільних. Так само і персонажі можуть бути такими, не ідеальними, але живими. І коли це стається, писати про них так, щоб не зруйнувати ці приподні образи, стає до біса важко. Сердце кричить " не роби цього, не треба, ти не такий", але персонаж мусить, бо він такий...
Люмен Белл, Не завжди те, що роблять герої наше віддзеркалення, навіть часткове. Наприклад, коли людина пише про вбивства чи щось подібне, це не означає, що автор вбивця чи садист )
Дякую за Ваші побажання) Навзаєм)
Я вважаю, що автор повинен писати те, що він вважає за потрібне, бо кожному читачу не догодиш. Як Вам здається буде краще, так і робіть ;))
Люмен Белл, Так-так! ♥️
Моя думка така: ваш твір — це ваше особисте бачення історії. Це ваш світ, у якому ви створюєте все так, як відчуваєте. І коли герої переживають складні емоції та події — це також ваші закони, адже це ваше авторське бачення. Особливо, коли у творі відбуваються моменти, що змушують читача співчувати персонажам - це свідчить про високий рівень професійності автора. Це означає, що ви вклали душу у свою історію, а герої в ній — живі.
Люмен Белл, ❣️❣️❣️
У кожного героя є свій шлях, незалежно від того, яким його бачить читач. Звісно, багато чого з історії героя просто не входить у книгу, адже немає потреби розкривати всіх персонажів — це стосується, передусім, персонажів другого плану. Зрештою, роль грає лише те, що прямо впливає на оповідь. Проте розвиток персонажа в будь-якому разі повинен бути, бо тоді світ, який пишеш, стає об'ємнішим та реалільнішим. Саме цей розвиток може бути як прогресом, так і регресом; головне — рух та взаємодія з іншими персонажами, яка і запускає зміни в сюжеті. Особливо цікаво, коли навіть герой, який з'явився лише в кількох сценах, може мати суттєвий вплив, пов'язаний з амплітудою розвитку фабули всього сюжету.
Люмен Белл, ♥️♥️♥️
Кай для мене взагалі найсуперечливіший герой з усіх, яких я тільки зустрічана і на Букнеті, і в паперових книжках. В мене з ним настільки сильні гойдалки))) Я вже готувалося йому пробачити, але після останнього розділу мене знову хитнуло в інший бік))) Те, що Луна переживає зараз через нього... Ну так, він не власними руками з неї знущається, але ж вся ця ситуація саме через нього! Але, звісно, тим цікавіше читати, це безперечно дуже затягує та інтригує, і демонструє майстерність автора на найвищому рівні♥️♥️♥️ Кай мені взагалі вже давно сприймається як цілком реальна жива людина, а не герой книги, може тому я до нього така сувора))))
Ну про своїх героїв я звісно теж дуже турбують і переживаю за них, місцями теж на них злюся, але оскільки знаю всю їхню біографію, то звісно виправдовую))))
Люмен Белл, ❤️❤️❤️❤️❤️
На мою думку, яким би не був герой, можна написати про нього так, що читачі пробачать йому майже все — та ще й будуть співпереживати.
У мене навіть колись була ідея написати дві книги: у першій є антигерой, якого всі ненавидять, а головна героїня — булочка солодка. А в другій — цей антигерой уже сприймається як булочка, а от булочка «повстає» й стає черствим батоном.
Я вірю у спокуту, вірю в минуле героя, яке може багато що пояснити. І вірю в події, які здатні змінити людину.
Mary J, Думаю це якраз вже більше про стиль самого автора. І те, як він покаже героя через призму його сприйняття. Ось тут мені здається вже починається найважче. Не перегнути з ниттям, щоб не захотілось жаліти замість співчуття. І не зробити справжнього черствого монстра, який думає тільки про себе.
А ваші ідея дуже цікаві. Я б почитала таку книгу, де бачення перевертається з ніг на голову)
Дякую, що поділились думками та ідеями♥️ Це дуже цінно, що знайшли час♥️
Про героїв, звичайно, турбуємось) Але я не люблю троп каяття, у житті він зазвичай не вдається, тому я їм не зловживаю. Мій принцип — сміття само себе винесло)
♥️♥️♥️
Люмен Белл, ♥️♥️♥️
Багатошарове питання, важко отак просто відповісти))
Якщо всі погані події через нього і Ви все ще хочете щоб читач його любив, то варто щоб він або покаявся, виправився або щоб його було покарано. Навіть якщо він не напряму винен, то все одно має спокутувати всі події.
Виправдання часто читачу набридають і злять.
І якщо персонаж не міняється, то перестає бути цікавим.
Ганна Літвін, Так, виправдання це просто слова, які можна лити дуже довго. Стараюсь своїх героїв пропускати через арку трансоформації, щоб було видно їхній біль та прийняття власних помилок. Але іноді, через близькість до тексту, більше знаю і відчуваю біль персонажа, і боюсь, що занадто мало його описала в тексті.
Дякую, що поділились думкою♥️
Моя думка. Автор краще відчуває своїх персонажів. Бо автор є творцем і знає фінал історії. Тому автору видніше. ♥️♥️♥️
Крісті Ко, Дякую за вашу відгук♥️Справді, ми бачимо в своїй голові все з іншої сторони☺️
Складне питання: як би не розгортався сюжет, знайдуться ті, хто виправдають героя, і ті - хто засудити героїню, яка пробачила його. Тому я б вчинила так, як хочу я для своїх героїв)
Лана Жулінська, Я також схиляюсь до цього варіанту, саме тому спочатку пишу книгу, а потім викладаю. Бо по ходу коментарів так і чешуться руки щось додати для виправдання. Але потрібно все таки слухати себе і героїв в першу чергу)
Дуже дякую, що завітали і за вашу думку❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати