Тиша, в якій звучить зламана душа

Є розмови, які починаються не з довіри, а з тиші. Такої тиші, що навіть дихати незручно.

У ній немає драматичної музики чи вигідної паузи для зізнань. Лише правда, яка виривається назовні тоді, коли вже немає сил її тримати. Правда, що болить ще до того, як вимовлена...

Саме так Софія вперше побачила Деміана справжнього. Не сильного, не мовчазного, не непохитного.

А зламаного настільки глибоко, що це ледь помітно зовні, але чути у кожному вдиху.

І цей момент звучав так:

Як ви думаєте, ким стане Софія для нього після цієї розмови?

- Тією, хто поверне йому здатність жити, а не виживати

- Тимчасовим прихистком, бо рани надто глибокі

- Дзеркалом його минулого, яке він боїться прийняти

- Жінкою, через яку він нарешті зламає свою тишу

- Їх чекає щось інше — напишу в коментарях

Читайте мій роман "Моя грішна кров" та отрмайте спектр емоцій)