Вітаю, мої любі Спокусники! 

✨Гаряча добірка

✨Мій норовливий зведений брат 

«— Я кохаю тебе, так само, як тоді. Я кохаю тебе, ще більше. Я кохав тебе кожного дня і кохатиму завжди. — Нейт спустився спиною по стіні, і сховавши обличчя в долоні, заплакав.

  Моє серце розділяло кожне його слово. Я кохала його тоді. Я кохала його зараз і завжди буду кохати.

  — Нейте…

  Нейт опустив руки і подивився на мене. 

  — Пробач мені. Пробач за все. Я гадав, що… — Його голос зривався, коли він говорив. — Я гадав, що роблю правильно,… але помилився. Через моє рішення, я втратив тебе,… втратив себе,… нас. — Він важко видихнув. — Пробач мені за слова «як ти могла?». Ти маєш повне право кохати і бути коханою. Я бажаю тобі щастя, Ханно. Я б дуже хотів бути тим, хто тобі його даруватиме, але якщо ти щаслива з Джошуа… — він затнувся. — Тоді я за тебе дуже радий. Йому пощастило здобути твоє кохання.

  — Чому ти тоді поїхав? — Я підійшла до нього і сіла поруч. — Чому прийняв таке рішення?

  Нейт подивився на мене і сумно посміхнувся.

  — Хіба це вже має значення…

  — Для мене має. Прошу, розкажи. Я так довго на це чекала. Чекала на твою правду. Прошу.»

✨"Уроки Містера Джеймса" 

«Я повертаю голову і бачу містера Джеймса, який йде під дощем до мене. Хапає мене за руку і веде мене до свого авта. Я вириваю руку з його міцної хватки і намагаюсь дивитись крізь дощ. Краплі величезні та щільні закривають перед собою весь світ. Вони затушовують видимість, а звук їхнього легкого удару по покрівлі автівок створює густий мелодійний фон. 

   Я витираю очі, кліпаю і врешті-решт говорю.

   — А ви, як чоловік, який не знає чого хоче. 

   — Це я не знаю?! 

   — Доведіть, що знаєте. Бо я в цьому сумніваюсь. — Я починаю труситись, як маленьке цуценя, але водночас я до знемоги збуджена тим, що відбувається. Я хочу дати ляпаса йому і водночас впасти в обійми. Що з моєю головою?

   — Хочу тебе добряче покарати за дурні вибрики. За те, що ми обоє стоїмо під дощем, а мали б сісти у авто і поговорити.»

✨ "Заборонене завдання" 

  «А що з ним зрозуміло? Він молодий хлопець, йому саме час відриватись. А хто я йому така, щоб його в цьому звинувачувати? Я його викладач, яка не має права навіть думати про нього.

 Пройшовши повз них, я попрямувала до кафетерію, випити кави. Як тільки я зайшла за поворот, почула голос Блека.

 — Міс Вайт, можна поцупити кілька хвилин вашої уваги?

 Я усміхнулась. Він так розмовляє, наче ми розбираємо якусь із книг Джейн Остен. Обернувшись, я нахилила голову на бік та подивилася на неймовірну, нахабну ямочку на його щоці, яка карколомно на мене впливала.

 — Слухаю вас, містере Оуен. У вас якісь питання стосовно книг?

 Він оглядівся, і нікого не побачивши біля нас, нахилився до мене і промовив.

 — Ні, у мене питання іншого характеру.

 — Тоді це не до мене. Я не зможу вам допомогти.

 — Бубонько, якраз тільки ти і можеш допомогти.

 — Блеку! Припини. — Я перелякано подивилась на нього, а він навпаки вишкірився на всі тридцять два, і ця ямочка на щоці стала ще більш явною.

 — Добре. Припиню. Якщо ти через десять хвилин будеш в бібліотеці.

 — Ти здурів? Про що ти?

 — Про те, що я хочу тебе там поцілувати…»

Візуалізація трохи іншого формату, пікантного у ТЕЛЕГРАМ КАНАЛ назва:Спокусливі книги Харламової Анни

 Підписуйтесь на СТОРІНКУ БУКНЕТ 

Ще один телеграм (тріо авторок) 

Мирного неба!!! Героям Слава!!!