Відібрана кава та цікава розмова у кабінеті!

Вітаю!

Запрошую до нового розділу роману "Партнер мого батька".

♥️♥️♥️

— Каміло, ти не відповіла. Чому ти не хочеш бути мені дружиною насправді?

— Тому, що, — фиркаю. — Мені такий чоловік, як ти, не треба. Я від такого пішла.

— Від якого такого? — допитується, примружившись, Князь.

Закочую очима, адже ця розмова мене дратує. Тому вирішую сказати правду.

— Гуляки... Мені не потрібен чоловік, який ходитиме направо та наліво і тягатиме дівок додому. Те, що я побачила за оці два дні з тобою, мене аж ніяк не влаштовує. І жодну нормальну не влаштувало б. А люди, на жаль, не змінюються. — Перехоплюю подих і зухвало заявляю. — А мені потрібен чоловік, який, впершу чергу, кохатиме мене, матиме повагу до мене, і я для нього буду цілим світом, а не лише законною дружиною.

Князь присвиснувши, великими очима дивиться на мене.

— Ну й і запити у тебе. — Він робить ковток кави і додає. — Серденько, не хочу тебе розчаровувати та розбивати твої фантазії, але таких чоловіків немає.

Я лише хмикаю і роздратовано погоджуюся:

— Авжеж немає. Повиздихали ще в епоху динозаврів. Зараз залишилися одні заклопотані своєю персоною нарциси. — Розвернувшись, йду до дверей, під ніс кинувши. — Краще б я народилася в епоху вікінгів.

— І все ж, Каміло, раджу подумати. Може, ми таки будемо справжньою парою? — кидає мені навздогін Князь.

— Не будемо, Максиме. Мені такий тюбік, як ти, не потрібен. — Обернувшись, заявляю, і з пересердя додаю: — Ти просто морально мене не стягнеш...

Книга тут...

Приємних емоцій!