Мирного вечора! 

Запрошую до нового розділу роману "Принцеса мого шефа".

♥️♥️♥️

— Леє, сонечко, якщо нам все одно потрібно бути удвох, то давай проведемо час з користю, — невпевнено пропоную.

— З користю? Це як? — невдоволено дивиться на мене дівчинка очима, повними сліз.

— Це так, щоб нам було цікаво, і ми не нудилися, — пояснюю, та одразу питаю: — От, скажи, що ти любиш?

Дівчинка складає губки бантиком, з хвилину мовчить, а тоді видає.

— Яке це має значення, якщо мені потрібно спочатку завдання з англійської робити? Навчальний рік закінчився, а мої курси з англійської ні. — голос звучить безнадійно. — Ми так з нянькою завжди робили: спочатку домашнє завдання, коротка перерва та додаткове читання, а лише потім прогулянка, — вона шморгає носиком і, надувши щічки, невдоволено бурмоче. — Це все нудно. Ще й тата немає, а я гадала, він сьогодні проведе час зі мною, а він поїхав… — скаржиться Лея.

Мені шкода дівчинку. Це погано, коли в батьків брак часу на дітей. Цікаво, а де ж її мама?.. Але мене це обходити не повинно.

— Ну, знаєш, Леє, я не твоя няня, і ми можемо змінити цей графік. Принаймні сьогодні, — невпевнено пропоную, бо ж не знаю, чи дитина погодиться на це.

Книга тут...

Тихої ночі!