Жадібність - не така вже і погана риса...

А тому після чергової зустрічі замість зупинки громадського транспорту я потягнув Амелію за руку в сусіднє підворіття: пустельне, тихе, приховане від випадкових перехожих. Як тільки ми зайшли вглиб, я відразу ж притиснув Амелію до стіни і впився в її губи жадібним і голодним поцілунком.

- Марку...

- Я не знаю, що зі мною, але я не можу думати ні про що, крім тебе…

Я ненаситно і палко упивався губами Амелії. Її відповідні поцілунки були не менш жадібними, ніж мої. Вперше в житті жадібність здавалася мені не такою вже й поганою рисою.

- Поїхали до мене... - прошепотів я, ще сильніше притискаючи Амелію своїм тілом.

- Я не знаю... - невпевнено відповіла вона, розпливаючись в моїх обіймах.

- На мою думку, все очевидно... - видихав я, цілуючи її шию і плечі.

- Точка неповернення ще не пройдена... - не вгамовувалася Амелія. Вона опиралася мені на словах, але насправді... Насправді вона потурала всім моїм дотикам, притискалася ближче до мене, пристрасно гладила моє обличчя і жагуче і ненаситно забирала собі мої поцілунки...

ЧИТАТИ ЕМОЦІЙНУ і ДРАМАТИЧНУ ІСТОРІЮ КОХАННЯ

"ПОПІЛ і ПЕЛЮСТКИ" (18+) 

Tik-Tok         Іnstagram