— Ти привіз мене до своєї коханки?
Дивлюся Руслану в очі, долаючи страх. Той самий чоловік, що став першим, а потім зруйнував моє життя, тепер грає благодійника.
— Ти більше не мажорка з платиновою карткою, а донька вбитого злочинця. На тебе полюють. І якщо хочеш жити — краще тримати образи при собі і слухати мене. Домовились?
Швидко киваю, відводячи погляд. Між нами вклинюється жіноча рука.
— Вітаю у своєму домі, Лоліто. Я — Маргарита.
І їй теж киваю, не дивлячись.
Заручившись моєю згодою, Руслан відступає.
— Досі його хочеш? Після всього, що він накоїв? — Маргарита питає зі щирим інтересом, а до мого горла підкочується відчай. Ні. Те, що зробив він, не пробачається.
— Я хочу його забути.
Тільки що робити з тестами на вагітність, які й далі показують дві чіткі смужки?