Щось у мене почався період розпачу й внутрішнього занепаду. Знову. Моя муза кудись відлетіла, а уява вперто мовчить.
Як повернути натхнення?
Намагаюся писати щодня: інколи більше, інколи менше, хоча б кілька рядків. Зробила це своїм правилом, щоб хоч якось дисциплінувати себе. Але що робити, коли сюжет не складається? Сцени зовсім не звучать.
Закрутила історію, а довести всі лінії до логічного завершення ніяк не виходить. Написане здається нудним і надто передбачуваним (¬_¬).
Чорт забирай, це так дратує!
Гадаю, я не перша й не остання, хто з цим стикається. Напишіть свої поради — як ви долаєте такі стани?
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДайте своїй Музі відпустку)) Нехай поніжиться десь під пальмами на гарячому пісочку, або на лижах покатається!!!))) Відпочине та й повернеться з новими силами та ідеями!)
nikon, Дякую. Варто було всього на день відмовитися від письма — і я зрозуміла, що саме цього мені й бракувало. Сподіваюся, що й Музі перепочинок піде на користь, і вона повернеться до мене з новими ідеями та натхненням.
Не можу второпати, чому майже всі радять щось почитати: то початок історії, яка пішла в застій, то план історії, то щось інше — відмінне від вашого.
«— Я так втомилася від смаженої картоплі. На сніданок — смажена картопля. На обід — смажена картопля. На вечерю — те саме. Вже дивитися на неї не можу.
— Ох, як прикро це чути, адже ви завжди любили картоплю. Може вам просто варто спробувати пюре?»
Я не знаю універсальної формули, котра б спрацювала для всіх людей, які втрапили в пастку творчої кризи, застою, банальної прокрастинації тощо. Але заміняти масло маргарином, картоплю смажену товченою, а відсутність натхнення читанням чужих історій — це ніби зчиняти акт маленького насильства над собою. Не відпускати ситуацію, не дозволяти собі видихнути, а постійно бути в напрузі, тривозі, в стані безкінечного тиску на себе, коли ваші мізки, а можливо й увесь організм вцілому просто хочу паузи. У школах, університетах, на роботі — скрізь є вихідні. І не просто так. Все для відновлення ресурсу, інакше людина дуже швидко скінчиться. Чому ж тоді коли справа стосується творчості, люди ніби глузд втрачають? Не бачать нічого окрім слова треба. Кому треба? Читачам?
Артем Сахарний, Дякую. Ви маєте рацію — я й справді відчуваю втому. І не лише від творчості, а від сукупності різних подій у житті, що накопичилися. Це неминуче позначається й на письмі.
Приєднуюся до деяких авторів з порадою відпочити. Я вже кілька місяців прокрастиную, і теж свого часу за вуха себе потягла писати, коли мозок вже почав проситися на відпочинок, у підсумку — творчий блок і повне небажання навіть читати. Тож не ґвалтуйте ні себе, ні свій мозок, повірте мені, краще влаштуйте собі відпустку від письма, бо буде(можливо) гірше. І скільки знадобиться часу, стільки і відпочивайте — тиждень знач тиждень, місяць знач місяць...
Успіху і гарного відпочинку ☺️❣️☀️
Оксана Павелко, Дякую, спробую
(˶ᵔ ᵕ ᵔ˶)
З примусу історія вийде нецікавою. Ні вам, ні читачам. Тож перемкніться на щось інше. Робіть те, що вам приносить задоволення - ваша підсвідомість все одно буде працювати і врешті видасть результат.
Дієз Алго, Я в цьому вже переконалася, примус — найгірше для творчості.
Вітаю. Поверніть собі той вайб історії що пишите. Почитайте перші два розділи згадайте для чого взагалі почали писали цю історію. Якою хотіли її зробити, що розповісти за допомогою героїні/ героя. Або ж ви слухали якусь музику чи дивилися серіал в процесі тоді повторіть іноді це допомагає.
Або знайдіть щось схоже за вайбом почитайте чи подивіться. ( Випишіть собі якісь цитати, що мотивують чи змушують замислитися.)
Останнім часом мені допомагає те що я пишу небагато по сцені по розділу і прокручую події в голові:)
А взагалі зробіть щось аби підняти собі настрій. Послухайте музику, подивіться щось цікаве, прогуляйтеся парком чи порадуйте себе подарунком, запаліть свічку, з'їжте цукерку:) порадуйте себе і не вимагайте занадто багато від себе, бо це породжує стрес, а він не є другом в написані...
Айрін Айс, Якщо чесно, пригадувати, чому саме я почала цю історію, для мене зовсім не є джерелом натхнення. Спочатку це мало бути продовженням попередньої книги, якою я вже не хотіла займатися — вона себе вичерпала, а сили повертатися до неї не було. Але читачі хотіли завершеності, тож я взялася писати майже через примус. І, як це часто буває, коли твориш через силу — нічого путнього не виходить.
Проте з часом історія почала жити своїм власним життям. У мене вийшло створити щось інше, зовсім не продовження, а окрему, нову історію, і вона мене справді захопила. Я певний час писала на одному диханні, а тепер вогонь наче згас — і я вже не знаю, що робити далі.
А от ідея про «виписані цитати наштовхнула мене на певну думку... Записник із ідеями та цитатами в мене й справді є, туди я занотовую все, що раптом виникає у свідомості. Можливо, це й правда може допомогти — повернутись до нотаток, знайти там іскру й використати щось для продовження.
Раніше, я нехтувала планом. Думала який може бути план, коли сюжет може розвиватися, як муза надихне. Ті всі поради про план вважала маячнею. Але тепер без плану не можу, хоча переписую бува по кілька разів. Фінал взагалі, то один, то другий тощо. Та все ж він допомогає тримати музу в "узді". Бо бува таке на фантазує, що думаєш, а чи не збожеволіла я часом. :)
Тому я за план, не стільки для себе скільки для музи. :)))
Наталі Лев, ❤️
Влаштуйте собі свято на кілька днів. Проведіть час із тим, хто вам дорогий. Почитайте книги і не примушуйте себе писати. Муза повернеться одразу, як відчує, що у вас на душі тепло, світло й радісно. Бажаю нових несподіваних ідей та яскравих образів у цей час відпочинку!
Віталій Козаченко, Дякую за пораду. Якщо чесно, у мене є стислий синопсис історії — своєрідний «скелет». Я приблизно знаю, куди хочу вести сюжет і чим він має завершитися. Але от прописати сцени з усіма емоціями — це вже складніше. До того ж у процесі написання сама історія постійно еволюціонує, набуває нових деталей і відтінків, тож фінал теж може змінитися.
Писати інші частини наперед — це не зовсім моє. Я звикла рухатися послідовно, бо інакше залишається відчуття невизначеності: є ризик, що майбутня сцена просто не впишеться, і тоді весь той час, якого в мене й так обмаль, буде витрачено дарма.
Вітаю))) Візьміть паузу і почитайте. Можливо щось взагалі не типове для Вас) Зміна фокусу інколи дуже допомагає)
Соломія Вейра, Варто спробувати (๑˃̵ᴗ˂̵)و
Хоч поки що погода не зовсім сприяє
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати