Вітаю!

Запрошую до нового розділу історії Аліни та Арсена.

✨✨✨

Вирішую не чіпати малу. Якщо їй хочеться мовчати — нехай мовчить. Можливо, так навіть краще. Повертаюся до документів, які треба терміново вивчити. Поринаю в суть написаного, адже дівчинка сидить тихенько, не відволікає.

Та зненацька ловлю себе на думці, що ситуація вийшла… пікантна. Адже мала все одно потім розповість все матері, а у Вернера можуть виникнути проблеми. Але, що я можу змінити? Тепер лише хвилююся, аби справді дружина Арсена раптом не з’явилася тут. Бо хтозна, як вона відреагує. Тільки істерик і скандалів мені ще бракує для повного щастя.

Хвилювання повільно охоплює мене з голови до п’ят, і я вже не в змозі сконцентруватися на документах. Мабуть, доведеться забрати їх додому, щоб вивчити все дослівно.

— Аліно Володимирівно, — раптом порушує тишу дівчинка.

Здивовано обертаюся до неї. Лея тримає в руках телефон і пильно дивиться на мене.

— Я вас раніше тут не бачила... — на мить закушує нижню губу. — Ким ви працюєте у тата?

Книга тут...

Приємного читання!!!