Я увімкнула електрочайник і поклала у червоні чашки, люб’язно надані господинею, пакетики трав’яного чаю, теж виділені нам милою пані. Мій вірний друг блокнот лежав на столі переді мною. Між його сторінок скріпкою була прикріплена заповітна фотографія. Я вирішила поки не заливати чай окропом, аби не остиг до приходу Дмитра. Тому вийшла на веранду і прикрила двері до будинку. Стало прохолодніше. Я усілася в плетене крісло з ногами і обгорнулася в плед. Вечір був чарівним. З веранди було видно пляж і чорну смужку моря. Наді мною в темному небі розкинулися тисячі зірок. Шелестіла висока трава за будинком. В кущах шаруділи якісь комахи або птахи. Море співало власну пісню. Я давно не відчувала такого спокою й натхнення. Але, варто мені було кинути погляд на фото, серце стискала залізна рука.

Дмитро повернувся швидко, неочікувано струснув головою й обдав мене бризками з мокрого волосся. Я мимоволі скрикнула, а потім усміхнулася від ніяковості ситуації. Дімка теж усміхнувся і якось по-дружньому потріпав мене по голові, повертаючися до кухні до чайника. І ніяковість сама собою зникла. Після душу Дімчині очі якось потемніли, і я раптом задумалась, якого ж вони кольору — чи то сірі, чи то сині?

ОНОВЛЕННЯ Життя після вже в понеділок о 19.00!
Не пропустіть неймовірну подорож, неймовірну розмову і точно неймовірні відкриття. А ось чи приємні? І чи Ліза наблизиться до розгадки смерті Тіни?..

І давайте оберемо кращий візуал!)
Ось ще:

Мені найбільш подобається перший, але вайб на кожному фото, в принципі, відповідає розділу, який ви скоро прочитаєте :)